Іван КАРАСЬ, який проживає в Коханівці Полонського району, передплачує «Подільські вісті» з 1974 року.

– Як же не читати газету, яка не тільки писала про мене, – я отримав гарний приз із рук редактора «Радянського Поділля» Сергія Васильовича Хмиза, коли на обласних змаганнях із шашок виборов третє місце ще зовсім молодим козаком. Цей набір із десяти книг і грамоту ми з дружиною зберігаємо як пам’ять до цього часу. Книжка, друковані видання в нашій родині на почесному місці. Моя дружина, Валентина Іванівна, сорок п’ять років працювала бібліотекарем, тому нас не потрібно агітувати: щороку «інвестуємо» в українську пресу тисячу гривень, коли отримую «свіжі» «Подільські вісті», не знаю з чого починати. І погода цікавить, і «Політичні гойдалки», «Цілитель», цікаві спортивні репортажі, газета тримає руку на пульсі нашого непростого часу. Особливо зворушує те, що ви постійно звертаєте увагу на проблеми знедолених, ображених. Кому ще потрібне нині село? Ніякий Інтернет газету не замінить, хоч у нас його вже провели.
Іван Кузьмич вже десять років на пенсії, а в житті було, як на довгій ниві.. Одразу після школи вступив у Рівненський автотранспортний технікум, до армії працював у Львівському обласному автоуправлінні диспетчером оперативної групи, потім строкову служив в Ленінграді диспетчером штабу округу. Знову повернувся у Львів, та захворіли батьки, і він змушений був залишити роботу, повернувся у село. Спочатку в кузні працював, потім комбайнером, механіком, завмайстернею, навчався в Кам’янець-Подільському сільгоспінституті. Згодом його обрали секретарем виконкому сільської ради, обирався депутатом сільської, районної рад, «тягнув» з десяток громадських навантажень, був секретарем комсомольської організації, заступником секретаря партійної організації з оргмасової роботи, опікувався сільською народною дружиною. Був інструктором по спорту, мав спортивні розряди у десяти видах спорту, граючись тягав 32-кілограмові гирі. Сільську парторганізацію очолював дев’ять років. Пізніше люди обрали його заступником голови колгоспу, потім – головою колгоспу, на цій посаді працював сім років. Коли «вдарила» інфляція, і господарства почали знищувати, подався на заробітки в Судети – західну частину Чехії. Через чотири роки повернувся з-за кордону. Люди не втратили довіри до свого земляка, обрали головою сільської ради. Два скликання Іван Кузьмич займався справами громади, лише тоді пішов на пенсію. Всього на виборних посадах відпрацював 32 роки. Односельці довіряли, а Іван Карась довіряє «Подільським вістям».