4 вересня Галині Романівні Борусевич виповнюється 95 років. Патріотка України, учасниця підпільно-партизанської боротьби в роки Другої cвітової війни, вона – єдиний за всю історію Віньковецького району педагог, удостоєна високого звання Заслужений учитель УРСР.
Галина Борусевич народилася в селі Адамівка 4 вересня 1925 року в багатодітній сім’ї. Батьки були глибоко віруючими, маючи чудові голоси, співали у церковному хорі (без Борусевичів служба у храмі не розпочиналася). В оселі Борусевичів співали всі – батьки, п’ятеро синів, три доньки – і часто вечорами линула задушевна українська пісня.
Так ще з раннього дитинства поєднались у житті Галини Романівни дві найбільші любові – любов до дітей та любов до пісні, які, тісно сплітаючись, і вишили її долю.
З 1932 року Галя навчається у Зіньківській спочатку семирічній, а потім середній школі. Завдяки своїм талантам швидко стала душею учнівського колективу, без неї не обходився жоден концерт художньої самодіяльності, жодна вистава шкільного драмгуртка, активну старшокласницю обирають старостою класу. Весною 1941 року Галина переходить у 10 клас, але щасливу юність обірвала страшна війна. З болем згадує Галина Романівна час, коли лихоліття прийшло у рідне село. «У той день я вперше побачила, як ворог чинить насилля. Було вбито сусіда Миколаєвського, закатовано пивовара зіньківського пивзаводу, лежали трупи у єврейських хатах.
Взимку 1942 року після оточення та поранення в Брянських лісах до Адамівки повертається Михайло Юхимович Лисак, чоловік старшої сестри Олени, кадровий офіцер Червоної армії, який незабаром стає одним із організаторів зіньківської підпільної групи, яку очолив Косецький Нарциз Йосипович (директор Станіславівської школи). Михайло Лисак залучає Галину до активної участі у підпільній роботі – вона, ризикуючи життям, стоїть на варті під час зібрань підпільників у батьківській хаті, розповсюджує листівки Радінформбюро, носить харчі військовополоненим, які втекли зі Славутського концтабору і переховувались у Корабельному лісі, забезпечує зв’язок із підпільниками сусідніх Охрімовець і Петрашів, допомагає сім’ям євреїв.
Часто згадує Галина Романівна нерівний бій із німцями в селі Сокілець Дунаєвецького району: «Тоді на партизанську базу привезли поранених бійців. Я взялася допомагати лікарю із перев’язками, але, побачивши важкі рани і кров, зомліла. Але так було перший і останній раз. Надалі змогла себе взяти в руки і виконувала всі розпорядження військового лікаря, піклувалася про поранених і вдень, і вночі як у партизанському загоні, так і пізніше (до літа 1944-го) в Новоушицькому евакопункті. Серед поранених був і мій майбутній чоловік – інструктор-підривник Яків Артемович Щербак».
В 1941 році в боях за Батьківщину загинули брати Галини Петро і Володимир, Костянтин і Микола, обидва швагри повернулися з фронтового пекла живими.
Після війни Галя повертається додому і влаштовується працювати на Зіньківський пивзавод секретарем.
Не зміг забути свою рятівницю Яків Щербак. Приїхав у Адамівку з кремовим шматком парашутного шовку для весільної сукні та запропонував своїй рятівниці руку і серце.
В пошуках кращого життя сім’я у 1954 році виїжджає на Сахалін. На той час за плечима Галини Романівни вже були закінчені педучилище та Кам’янець-Подільський педінститут, участь у Всеукраїнському з’їзді вчителів, досвід роботи секретарем комсомольської організації, праця в молодших класах в одній із шкіл міста Вуглегірська Східно-Сахалінської області.
Однак поклик отчої землі був настільки потужним, що вже у 1956 році Г. Р. Борусевич з чоловіком та двома донечками – Оленою і Наталею – повертається на рідне Поділля, в рідну Зіньківську школу, де й вчителювала понад 30 років.
Галина Романівна – мудра, любляча матір, бабуся і прабабуся, яскравий багатогранний талант, який зовсім не тьмяніє з роками. Вона красива в своїх думках, в своїх справах і своїх піснях. Її часто називали «подільським соловейком». І донедавна, коли на шкільних вечорах чи зустрічах її колишніх учнів молодим, сильним і чарівним голосом вона заспівувала свою улюблену «Чаєчку при дорозі», – кожен, хто її чув, розумів: час не владний над цією Жінкою.
Gismeteo 
