Феофіл Гаврилович Яновський (до 160-річчя від дня народження видатного лікаря-терапевта, першого академіка академії медичних наук України).

Визначний внесок у розвиток внутрішньої медицини (терапії) належить видатному вітчизняному лікарю-клініцисту і вченому, академіку АМН України подолянину Ф. Г. Яновському, який народився 1860 року в селищі Миньківці, нині Дунаєвецького району Хмельницької області. Сім’я Яновських мала родинні зв’язки з М. В. Гоголем (їхнє початкове прізвище Гоголь–Яновські). Через кілька років після народження сина Феофіла сім’я переїхала до Києва. Після закінчення з відзнакою 3-ї Київської гімназії Ф. Яновський поступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира (нині Національний університет ім. Т. Г. Шевченка), який закінчив з відзнакою в 1884 році. Був залишений в університетській госпітальній терапевтичній клініці. В 1886 році Ф. Г. Яновського, як перспективного лікаря, відрядили на стажування спочатку до Парижа в Національний інститут мікробіології Пастера для вивчення новітніх досягнень у мікробіології та імунології, а потім до Берліна, для ознайомлення з тогочасними методами діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів. Після повернення до Києва в 1898 році Феофіл Гаврилович очолив терапевтичне й інфекційне відділення Олександрівської лікарні. В 1914 році його обирають професором кафедри госпітальної терапевтичної клініки, де він працював до 1919 року. Пізніше у зв’язку з необхідністю тривалого лікування його доньки в умовах південного клімату Яновський виїхав до Криму, де обіймав посаду завідувача факультетської терапевтичної клініки Таврійського університету. В 1921 році він повернувся до Києва на кафедру факультетської терапевтичної клініки і був її незмінним керівником до кінця життя. Діяльність Ф. Г. Яновського охоплювала надзвичайно широку тематику — легеневі і ниркові захворювання, проблеми фізіології і патології серцево-судинної, травної та інших систем організму. Він був тонким діагностом, його прогноз був далекозорим, а лікування ретельно розроблене. Йому належать ряд відкриттів, важливі рекомендації з діагностики та лікуванню в розділі пульмонології, нефрології, ентерології. Як клініцист Феофіл Гаврилович вражав учнів своєю спостережливістю, умінням глибоко оптимізувати й узагальнювати помічені у хворих симптоми. Він вважався найдосвідченішим нефрологом у колишньому Радянському Союзі. Яновський був доповідачем про захворювання нирок на міжнародних і союзних з’їздах терапевтів. Свій досвід у цьому розділі терапії він виклав у монографії «Діагностика захворювань нирок». Численні клінічні і наукові дослідження туберкульозу легень Феофіл Гаврилович узагальнив у монографії «Туберкульоз легень», яка вийшла трьома виданнями, і довгі роки була настільною книгою для фтизіатрів і терапевтів країни. Він був одним з організаторів Київського товариства боротьби з туберкульозом, організатором першого в Україні туберкульозного санаторію в Пущі-Водиці.
Особливою популярністю у студентів і молодих лікарів користувалися лекції Феофіла Гавриловича, його поважали серед киян за доброзичливість, сердечність, щирість, готовність будь-коли допомогти хворій людині. Біографи наводять приклади того, як він, прибувши на виклик і оглянувши хворого та помітивши, що матеріальний стан пацієнта скрутний, непомітно клав під рецепт купюру зі свого гаманця на придбання ліків.
8 липня 1928 року Феофіл Гаврилович Яновський відійшов у вічність через мозковий інсульт, який стався під час засідання вченої ради. В останню путь на Байкове кладовище видатного лікаря і вченого проводжали тисячі киян. У тогочасних київських газетах повідомлялося, що похоронна процесія розтягнулася майже на
4 кілометри і що дорогу до кладовища посипали пелюстками троянд. На увіковічнення пам’яті Ф. Г. Яновського Українському науково-дослідному інституту пульмонології і фтизіатрії присвоєно його ім’я, а на фасаді будинку, де він жив, установлена меморіальна дошка.