Із Едуардом Йосиповичем Пашинським мали честь познайомитися цьогоріч у стінах редакції його улюбленої газети, бо «Подільські вісті» він читає і шанує вже багато років. Отож і прийшов до нас на розмову про своє непросте життя, пройдені шляхи, пережиті радості й печалі, бо їх назбиралося чимало.
Найбільше зараз турбує учасника війни, в якого здоров’я вже давно підводить, рівень життя пенсіонерів, точніше — виживання. Бо оплатити лікування, купити продукти (з нинішніми високими цінами) після оплати комунальних платежів одинокому пенсіонеру геть непросто.
Едуард Пашинський народився 10 лютого 1931 року в селі Котюржинці на Красилівщині. Рано залишився без батька, тож матір самотужки виховувала сина, віддаючи йому всю свою любов і турботу.
Понад чотири роки віддав службі в армії аж на далекому Сахаліні, навчаючись паралельно у вечірній школі. Після закінчення строку служби працював слюсарем на підприємстві «Хмельницькгазбуд», а потім газовим зварювальником. Завжди користувався повагою серед колег, був чесним і чинив по совісті, бо інакше він і не звик.
Досить знаковим для Едуарда Пашинського був 1957 рік, адже саме в цьому році жителі Хмельницького вперше запалили в своїх домівках природний газ із газопроводу. Тож пана Едуарда називають й донині першим газівником, адже саме він докладав зусиль до великої справи, щоб у обласному центрі «пішов» газ.
Загалом у нього за плечима понад п’ятдесят років трудового стажу — роботі чоловік віддавав свої сили й працював на всі сто! Та, на жаль, професія зварювальника досить небезпечна: він отримав серйозні травми голови, через які лікарям довелося зробити непросту операцію. Вони неодноразово наголошували, що чоловік справді народився в сорочці.
Та без роботи він себе вже не уявляв, і ще шістнадцять років працював після виходу на заслужений відпочинок, аж до 2002 року.
Уже майже десять років минуло, як його дружина Галина, з якою народили й виховали двох дітей, пішла у засвіти. Син Олександр проживає у Хмельницькому, а донька Людмила — в Дніпрі, тож розпорошилася родина по всіх куточках України.
Із цьогорічним ювілеєм Едуарда Йосиповича вітатиме вся велика родина: діти, онуки, правнуки, які адресуватимуть йому в день його народження найтепліші та найщиріші слова.
Нехай же Бог подарує Вам, шановний Едуарде Йосиповичу, сил та здоров’я дочекатися ще й столітнього ювілею!
Gismeteo 
