Надрукувати
Категорія: Портрети
Перегляди: 560

Зазвичай редакційна пошта навесні більш оптимістична, адже ця пора року ознаменована пробудженням природи, отже, й початком городньо-польових робіт. Тому весняні листи завжди сповнені міркувань-планів, порад. Утім важкі часи все-таки диктують свої умови.

Більшість дописувачів схвильовані ситуацією щодо коронавірусу, вакцинації, неможливості належно обстежуватися й лікуватися, цілком обґрунтованого страху за своє і здоров’я рідних. Батьки школярів стривожені переведенням на дистанційне навчання. Дрібні підприємці потерпають від загрозливої ймовірності зникнення своїх підприємств. Чимало листів стосуються реформ в освіті, що супроводжуються масовим закриттям шкіл у селах, та медицині, що фактично залишає селян без медичної допомоги.
«У багатьох селах Хмельниччини нині багато людей з симптомами чи то коронавірусу, чи то грипу, чи якоїсь іншої недуги. Бо щоб дізнатися, що це, треба, як мінімум, тест здати. А хто тебе з симптомами до райлікарні повезе? Сусід? Староста? У них що, дітей чи батьків нема, чи їм ними ризикувати хочеться? — пише Наталя Гандзій. — Хоча у кожній райлікарні напрочуд людяні, фахові лікарі, в тому числі і сімейні. В телефонному режимі вони ледь не цілодобово консультують хворих, у більшості випадків навпомацки встановлюючи діагноз, призначаючи лікування, бо ж навіть, попри велике бажання, стільки ковідних бригад, щоб відправити їх в усі куточки краю, немає. А люди в селах тим часом через двір хворіють, і аби зарази тієї не підчепити, й за ворота вийти бояться, і лікуються народними засобами. То статистику нашу наскільки множити насправді треба?».
«Якби ви бачили, які втомлені і виснажені працівники всіх відділень, які лікують хворих на коронавірус, яка там насправді складна ситуація, ви б не ігнорували масковий режим, і не сиділи б у переповнених пивбарах, — запевняє Ірина Капрелян, яку ледь витягли медики з того світу. — І точно б не розповсюджували коронавірусні фейки, що, мовляв, недуга трішечки відрізняється від грипу, і що не варто її боятися, бо смертність від неї не така висока, як від онкології і серцево-судинних. Але, на жаль, від онкології маска убезпечити не може, а від ковіду — ще й як».
Теми медиків, але дещо в іншому контексті торкнулася Ганна Гайова: «На всю Україну нашуміла новина про те, як у Хмельницькому лікарі не лише поставили пацієнту неправильний діагноз, а й видалили око замість… пухлини. Про те, як в Інституті нейрохірургії сказали, що ніякої виразки рогівки не було, око видалили здорове, залишивши натомість пухлину, яка росла 15 років. Там же переконані, що лікарських базових знань достатньо, аби подібне розпізнати. А знаєте, чому в Україні час від часу трапляються подібні випадки? Бо жодного покарання лікарі за свої злочини не несуть, навіть роботи їх не позбавляють».
«Пандемія і періодичні локдауни призвели до зростання бідності у світі, — читаємо у листі Владислава Нестайка. — Виконавчий директор Світової продовольчої програми ООН Девід Бізлі підсумував, що у 2021 році людству загрожує найважча з часів закінчення Другої світової війни гуманітарна криза: кількість людей, які можуть померти від голоду, зросла з прогнозованих 135 мільйонів до 270. Чи не страшна цифра? А скількох позбавить життя власне коронавірус? Які ж нам познаходити шляхи виживання й за скільки років відродиться економіка?».
«І ФОПи Хмельниччини, як і багатьох регіонів, вийшли на попереджувальний протест на підтримку підприємців, котрі опинилися у червоних карантинних зонах. Боюся, піде в небуття малий бізнес, — переймається Микола Сторожук. — У випадку все ж локдауну багато змушені будуть відправити своїх працівників у неоплачувану відпустку, хтось спробує втриматися, скоротивши зарплати чи штат, але й багато не виживуть».
Не оминули наші дописувачі й так званої народної мови у перчених висловлюваннях, себто коментарях чиновників. «Чи ж правильно послав на три букви користувача Facebook, який закликав писати повідомлення щодо переговорів по  Донбасу українською, представник України у  Тристоронній контактній групі  Олексій Арестович? — розмірковує Микола Гладій. — Хороша комунікація! Втім виправдав його голова фракції  «Слуга народу»  Давид Арахамія: «Я у своєму фейсбуці теж можу матюкатись... Я дуже люблю нецензурну лексику, бо я нею зловживаю активно, але на камеру намагаюсь мінімізувати цей процес. Це наша народна мова, чому за це повинні штрафувати людей». То може всі перейдемо на «народну»?».
Приєднуйтеся до розмови. Дякуємо за довіру.