Наталія Бойчук, яка вже дев’ятнадцять років працює начальником поштового відділення і листоношею на Летичівщині, вибрала цю професію не випадково. Бо її найближчі рідні — мати, сестра, тітка та свекруха багато років відданої праці присвятили саме цій професії.
Цікаво, що й донині свекруха Марія Федорівна, хоч уже на заслуженому відпочинку й здоров’я не те, спираючись на палицю, допомагає Наталії розносити періодику передплатникам. Вона, до речі, 40 років пропрацювала листоношею і донині передплачує «Подільські вісті». А як інакше, якщо робота з людьми пов’язала вже на роки, тож принагідно й поспілкуватися з давніми знайомими можна, розпитати про здоров’я й справи. Як розповідає Наталя, увійшовши в двір, де тебе щоразу чекають, особливо люди старшого віку, завжди маєш знайти хвилинку, щоб поговорити. Так зав’язуються на роки теплі стосунки між листоношею і її клієнтами, недарма ж їх називають зв’язковими зі світом.
Наталія Бойчук народилася в Голоскові, що на Летичівщині, в сім’ї простих сільських трударів. Закінчивши школу в рідному селі, вона вступила до Хмельницького кооперативного технікуму й здобула фах товарознавця. Після закінчення працювала за спеціальністю в селі Гречинці. Молодій дівчині доля подарувала зустріч із хорошою людиною — Анатолієм, з яким вони побралися й виховали двох синів — Олександра та Сергія. Разом із чоловіком проживають у Лисогірці.
Наталія Володимирівна працювала ще тривалий час у сфері торгівлі, а потім доля її закинула на пошту — спершу вона попрацювала кілька місяців листоношею, а згодом зайняла посаду начальника відділення поштового зв’язку в Лисогірці, за сумісництвом продовжуючи працювати листоношею.
Вона ніколи не опускала рук, які би труднощі не випадали на життєвому шляху, як би важко не було, бо, погодьтеся, намотувати кілометри по селах для листонош — справа нелегка, якщо в руках ноша з періодикою і товарами. Та Наталія Володимирівна завжди згадує слова тітки, якими вона підбадьорювала її: «Треба вірити лише в краще, сподіватися на хороше, бо це додає сил рухатися далі». Саме тітка й відіграла в житті Наталії особливу роль, адже майже двадцять років тому вона прийшла на її місце працювати на пошту.
Робота, зізнається, забирає чимало часу, проте, проживаючи в селі, потрібно встигати справлятися й по господарству — обійти худобину, нагодувати птицю й на городі, ясна річ, встигнути все зробити. І маму обов’язково треба навідати в Голоскові, бо тата, на жаль, уже немає.
Тішиться жінка двом онучкам Варварі та Софійці, як знаходить час, то обов’язково щось випікає смачненьке — особливо смакують усім її пиріжки та печиво. Проте найбільш цінними для Наталії є часи, коли родина збирається разом, її сини, невістка, онучки, адже з приходом рідних дім наповнюється особливим теплом.
Так збіглося, що наш візит до Наталії Володимирівни із подарунком був якраз перед її днем народження, який вона відзначатиме 24 квітня.
Шановна імениннице, прийміть найтепліші вітання зі святом від колективу газети «Подільські вісті». Бажаємо Вам міцного здоров’я, сімейного затишку та довгих років життя і нехай янгол-охоронець завжди оберігає Вас і Вашу родину!
Gismeteo 
