Надрукувати
Категорія: Портрети
Перегляди: 558

Доброго дня, шановні працівники редакції газети “Подільські вісті”. Насамперед хочу висловити вам подяку за увагу та подарунок (виграш у лотереї) і побажати всьому колективу здоров’я та успіхів у роботі. А газеті – лише процвітання і розвитку.

Із великим задоволенням щоразу перечитую черговий примірник, у якому завжди знаходжу для себе корисну, цікаву та повчальну інформацію. Особливо до душі матеріали про долі людей, адже наша Хмельниччина – мала батьківщина цілої когорти талановитих та ерудованих вихідців з неї. Крім того, на шпальтах видання завжди розповідається (і це дуже цінно) про нелегке життя простих людей, які працюють на рідній землі, випікають духмяний хліб, ведуть господарство тощо. Саме вони заслуговують особливої уваги до себе, бо їх загартувала багаторічна важка праця.
Дуже болить за наших хлопців – відважних воїнів, які боронять схід України, віддаючи за неї своє здоров’я та життя. І хто лишень не обіцяв припинити цю кляту війну, все залишилося на рівні слів. А прикро...
Хотілося б, аби життя для людей було кращим, особливо стареньких, адже їм непросто в нинішніх умовах, коли ціни зашкалюють, безкінечне подорожчання продуктів, медикаментів та ін.
Хочу розповісти трохи про себе. Багато подій пережилося, нелегким було життя. Ще зовсім юною вийшла заміж, маючи лише шістнадцять років. Тяжко трудилася на буряках, доглядала худобу, поралася на городі. І про дітей дбала та виховувала: дивуюся нині, як тільки все колись встигала. Бо так склалися тоді життєві обставини, що замість навчання довелося працювати, спізнати доросле життя надто рано. Та років уже не повернути, тому навчилася жити з вірою в завтрашній день, радіти життю.
Особливою гордістю для мене є мої діти – син і донька, а також четверо онуків, чотири правнуки. Тішуся щоразу зустрічам з ними – найдорожчими та найближчими серцю моїми рідними.
І на завершення хочу ще раз зізнатися у багаторічній відданій любові до рідних “Подільських вістей”. Це неймовірно цікава газета з великою історією. Пам’ятаю ще “Радянське Поділля”, яке також завжди виписувала. Кожна сторінка – унікальна подорож у інформаційний світ, у якому вирує бурхливе життя. Тож нехай рідна газета, яка має більш як столітню історію, живе ще дуже довго та радує своїх читачів змістовними публікаціями.