Петро Іванович Губанов ще зі студентських років, навчаючись в Одеському сільськогосподарському інституті, вважав, що не читати газет – не знати життя, себто бути, даруйте, темним чоловіком. Тому навіть із скромної студентської стипендії відкраював дещицю на передплату популярної тоді “Комсомолки” та обласної періодики. Вже на останньому році навчання одружився з однокурсницею Галиною, що родом із Городка. Молодята було вирішили за розподілом залишитися на Одещині. Однак жаркий клімат не підійшов подолянці, отож переїхали на Городоччину.
Працював Петро Іванович спочатку в місцевому радгоспі, далі служив строкову службу, а потім навіть оперуповноваженим карного розшуку. Пригадує, що мріяв вступити й на юридичний, однак не вистачало робочого стажу в юриспруденції. Запропонували посаду спеціаліста райсільгоспуправління (РАПО). Згодом запросив у свої заступники директор місцевого цукрового заводу з питань сировини та агрономії, де й трудився ще чверть віку. Пригадує мій співрозмовник, що пережив десять директорів підприємства, які потрішки й розвалювали його аж до повного знищення. А втім не було в Петра Губанова такого дня, щоб без газетного рядка. Звісно ж, насамперед, вибрав “Радянське Поділля”, яке виходило у світ п’ять разів на тиждень і було найоперативнішою і, безперечно, найвсевидющою трибуною.
Досить приятельські стосунки склалися із фотокором Анатолієм Лисим, журналістами Анатолієм Ненцінським, Миколою Гонтаруком, Михайлом Василевським, які були частими гостями району.
– Ми вчилися один в одного. Я розповідав журналістам про нові технології, новації у виробництві, а вони трансформували мої думки вже як досвід читачам та іншим спеціалістам, – пригадує Петро Губанов.
Сьогодні він у спадкоємниці “Радянського Поділля” – “Подільських вістях” – знаходить для себе безліч цікавих, гострих тем. Зачитується сторінкою “Хмельниччина економічна”, яку веде відомий журналіст Валерій Грошко і яку активно підтримує голова Союзу промисловців і підприємців, об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області Іван Дунець.
Бентежать краєзнавчі й історичні розвідки. Шкодує, що із шпальт нашої газети зникли рубрики “Кримінал очима журналіста”, “Життя без ретуші”. Як переможець лотереї для читачів “Подільських вістей” бажає часопису творчого довголіття, а усім її передплатникам фінансової спроможності підтримувати газету та орлиного зору читати її без окулярів. Адже переконався: Інтернет – справа хороша, але “Подільські вісті” – це перевірена й надійна, правдива інформація.
Gismeteo 
