Скільки тих шкільних дзвоників, що кличуть на урок, пролунало з моменту, відколи з трепетом молодий учитель переступив поріг освітнього закладу. Скільки пролунало щемливих перших і останніх дзвоників, на яких по-батьківськи з гордістю приймає у шкільну родину першачків і благословляє в доросле життя випускників. Школа для нього не просто робота, це, без перебільшення, і є власне життя, як і родина, діти, онуки. Наче день, збігло чотири десятки років, відколи очолив Михайло Василишин Москалівську школу. Не менше літ читає й газету «Подільські вісті». В улюбленому часописі перечитує усе, як мовиться, від першої до останньої букви. Особливо йому імпонують аналітичні матеріали на політичну та освітянську тематику, про життєдіяльність сільських шкіл.

А народився М. О. Василишин у Білогородці на Ізяславщині. Після закінчення фізико-математичного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту молоде подружжя Василишиних отримало направлення на Ярмолинеччину. Тож давно для них стала рідною Москалівка, тут — друзі, куми, однодумці, тут зростали діти.
 Вже понад сорок років Михайло Олександрович працює директором Москалівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Це — рекорд діяльності серед керівників навчальних закладів колишнього Ярмолинецького району. «Школа — це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє», — сказав письменник Анрі Барбюс. Справді мудрий далекоглядний керівник горить своєю роботою, а його син і донька жартома стверджують, що школа — третя батькова дитина. Для її розвитку й постійного осучаснення директор докладає усіх зусиль. Поважають його колеги, керівники, учні, батьки. А школа належить до когорти кращих. Коли він, як директор, відвідував уроки для методичного контролю, то це була радість і для вчителів, і для учнів. Він приходив як вчитель-методист, щоб порадити і практично допомогти впровадити новітні форми, методи і прийоми навчального процесу, бо головне — засвоєння учнями предметних матеріалів та отримання ними міцних осмислених знань. Доклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи, створення належних умов для навчання школярів, викладацької роботи вчителів. Постійно в його полі зору господарські клопоти: будівельні та ремонтні роботи, догляд за шкільною садибою, навчально-дослідними ділянками, фруктовим садом. Легко долає труднощі, з успіхами реалізовує задуми та ідеї.
 Як вчитель, Михайло Олександрович відмінно володіє методикою викладання уроків, виховує у школярів вольові якості, наполегливість і цілеспрямованість, розвиває в них творчий характер, самостійність. Очолюваний ним педагогічний колектив особливу увагу приділяє роботі зі здібними дітьми, які успішно виступали й виступають на шкільних, районних та обласних олімпіадах.
Крім освітянської діяльності, Михайло Василишин активно займається громадською роботою. Його неодноразово обирали депутатом районної та сільської рад. Зараз виконує обов’язки заступника голови сільського ветеранського осередку. Часто турбується про ветеранів війни та праці, людей похилого віку і малозабезпечених, по-справжньому дбає про їхній соціальний захист. Завжди — енергійний, ініціативний, порядний, скромний, доброзичливий, небайдужий.
Освітянська праця, громадська діяльність возвеличила Михайла Василишиного як здібного і талановитого керівника, організатора педагогічних справ, турботливу людину, авторитетну і поважну особистість не тільки в Москалівці, але й в усій Ярмолинеччині.