Попри сезонні роботи, городи, сади, збір врожаїв, консервації й таке інше, наші читачі знаходять вільну хвилину, аби написати в редакцію. Щоправда, не завжди тішить зміст листів, проте такі у нас поки реалії: восьмий рік триває безглузда війна, що ніяк не вдовольнить смертельні свої апетити, забираючи цвіт нації, прирікаючи на сирітство родини; у більшості сіл люди позбавлені можливості заробітку, бо немає робочих місць; у деяких закривають школи – немає дітей, а звідки їм взятися, коли молодь змушена виїздити за кордон у пошуках глевкого заробітчанського хліба; та що там казати – є й такі, села, у яких магазинів нема (нерентабельно, кажуть), приїздить двічі на тиждень привозна лавка (чи треба більше кільком пенсіонерам, які залишились у тій колисці нації, що виплекала й пустила у широкий світ не одне покоління розумних, трудящих подолян?). Не секрет, що пересічному громадянину, надто пенсіонеру з його мізерною пенсією, на яку все життя працював, не те лікуватися – обстежитися дорого… Втім, віриться, і це здолаємо – міцно стане на ноги під мирним небом наша незалежна Україна, заживуть нормально українці.

У багатьох листах розповідають наші читачі про наслідки недавньої негоди, буревію, й городина пошкоджена (а скільки праці вкладено!), й дерева поламані, й сіна зіпсовані. А ще не знають дописувачі, на що списати масовий мор риби на деяких водоймах краю: чи то на спеку неймовірну, чи на засоби, якими кропили поля.
Відрадно, що є чимало конвертів з радісними оптимістичними звістками, які вселяють непохитну впевненість у завтрашньому успішному й щасливому дні. «Ви ж подивіться, скільки у нас обдарованих дітей, – пише Михайло Сідлецький. – Дванадцятеро випускників з Хмельниччини отримали максимальний бал ЗНО (і з міських, й із сільських шкіл)! А скільки юні з нашої області стає переможцями різноманітних всеукраїнських, та й міжнародних конкурсів! Приємно, що персональними стипендіями відзначають таких самородків: 10 стипендій присвоїла цьогоріч обласна рада, 32 школярі Хмельницької міської територіальної громади отримують персональні стипендії  Хмельницької міської ради у сфері освіти. У кожному куточку краю маємо ким пишатися. За цими дітками – майбутнє України. Тому, віриться, що все у нас буде добре». Жителі Ярмолинецької громади пишаються ярмолинчанином, студентом Національної музичної академії України Ярославом Дударем, який, вигравши на святкуванні Дня селища головний приз у лотереї від ГО «За конкретні справи» пральну машину, подарував її Ярмолинецькій багатопрофільній лікарні.
«Створила б влада гідні умови, щоб не виїздили наші діти за кордон, – читаємо у листі Галини Печесько. – Адже ті, чиїми здобутками у навчанні, мистецтві, науці так гордимося, завтра-післязавтра таки пристануть на закордонну звабливу пропозицію заробляти гроші, а не копійки, як у нас, жити, а не існувати, не економити на родині, дітях, необхідному. З відкритими обіймами чекають українських спеціалістів у багатьох країнах. І хіба назвеш чи зрадою, чи розбещенням, чи забаганкою елементарне бажання заробляти, як мовиться, по-справедливості? Аби з далекого закордону надсилати гроші стареньким батькам, аби платити сусідам, які їх доглядають. Аби лиш по телефону чи скайпу чути рідних і друзів…»
«Все активніше запрошують українських спеціалістів на роботу до країн Євросоюзу. Дедалі затребуванішими стають наші сантехніки, електрики, зварювальники, водії, кухарі, швачки, різноробочі у Польщі, Чехії, Німеччині, Литві, Латвії, – констатує Дмитро Зварич. – Треба нашим можновладцям забезпечити гідне працевлаштування своїх громадян вдома, щоб і інститут сім’ї зберігся, й Україну було кому розвивати».
Дискутують подоляни й щодо святкування ювілейного Дня Незалежності: хтось вважає занадто великим такий розмах, мовляв, ментально у нас закладено святкувати масштабно на останні копійки на тлі бідності, вважаючи, що ті кошти б в інше русло спрямувати, як-от на лікування важкохворих... Хтось – виправдовує, справедливо констатуючи, що цей ювілей – для нас неабияка дата, та й нічого зайвого в переліку святкувань, концертів, парадів немає.
«Проведення урочистостей з нагоди Дня Незалежності обійдеться у 100 мільйонів гривень, – зазначив Олександр Підводний. – Решта з прогнозованої суми у 5,4 мільярда гривень, як повідомила пресслужба Міністерства фінансів, піде на інфраструктурні проекти: модернізацію шести аеропортів, розбудову євроколії Київ – Львів – Скнилів, завершення будівництва нового лікувально-діагностичного комплексу в Охматдит тощо. То хіба ж це неправильно? Так і має бути! До славного свята – славні подарунки країні-іменинниці та її громадянам!».
Дай Боже, нам лише гарних подарунків і гарних звісток. Редакція з нетерпінням чекатиме ваших листів.