Дивлячись на це фото хочеться посміхнутися - таке воно добре і щире. А потім мозок "підтягує" інформацію і вже не сила стримувати сльози. Цю фотографію вибито на надгробку. Сьогодні, 23 вересня 2021 року, рівно 6 років, як загинув снайпер-розвідник 8 полк спеціального призначення ССО Сашко Мандибура.
…Це був черговий вихід групи спецпризначенців. Для досвідчених бійців із більш як річним бойовим досвідом цілком звичне завдання. У так званій «сірій зоні» розвідники перевіряли лісосмуги, з яких піхотинців, що утримували лінію зіткнення з ворогом на Луганщині, періодично «кошмарили» ворожі диверсійно-розвідувальні групи. Завданням було знайти підготовлені місця та при наявності там ворога – знищити його.
Після успішного виконання завдання розвідники вже планували повертатись на свою базу. Рухаючись вздовж посадки, одне підозріле місце насторожило їх. Командир розділив групу навпіл. Сашко Мандибура, снайпер-розвідник групи, потрапив до другої, якій випало перевірити підозрілий «гайок». Бійці зайняли позиції, троє висунулись вперед і короткими перебіжками проскочили через дорогу.
–Я швиденько перевірю, а ви прикрийте мене, –показав товаришам Сашко і непомітно прослизнув між кущами. За мить обідню вересневу тишу розірвав вибух, за секунду ще один – більш потужніший. Друзі кинулись до нього…
Він лежав і стогнав, закладена міна з «сюрпризом» зробила свою чорну справу. Медик групи на зранені ноги наклав джгути, вколов знеболювальне та поставив крапельницю. Але життя покидало молодого розвідника…
– Ми разом були на останньому виході. Майже цілу ніч розмовляли з Сашком. Пригадували все – друзів, виходи, він розпитував про мою сім’ю, дітей. І вже під ранок сказав «Ти будеш у нас у місті, завжди приходь до мене», – пригадував якось побратим. – І як тільки я буваю в Старокостянтинові, завжди виконую його прохання, і приходжу…на могилу, де він мовчить.
Gismeteo 
