У післяноворічних листах читачі залюбки розповідають про організацію-святкування у рідних населених пунктах зимових празників; про талановиту дітвору й колективи художньої самодіяльності, які створювали феєричний настрій; про керівників громад й працівників культури, які подбали, аби свята пройшли на найвищому рівні; про колядників, які з хати в хату сповіщали про народження Спасителя; про казкові фотозони і, на жаль, про тих, кому заважала краса, хто, вочевидь, знайшов для себе спосіб возвеличитися замість зайнятися чимось корисним або хоча б нешкідливим.

«Як же раділи хмельничани й гості обласного центру, коли на набережній з’явилася крижана інсталяція, — пише Микола Гуменний. — Як же велично виглядали на фоні Південного Бугу й вечірнього міста старанно вирізані з криги тризуб, серце і патріотичні слова «Слава Україні» та «Я люблю Хмельницький». Всі розуміли, що така неперевершена фотозона, яку сотворили майстри із Франківщини, на жаль, тимчасова, бо кризі властиво танути. Втім, не пройшло й кількох днів, як не стало кількох букв: не через примхи погоди, а через вчинки людей. Комусь, вочевидь, не обтяженому справами, не було куди діти енергію. Чи, може, то місце таке, чи річка зачарована, адже, пригадується, не так давно, на пляжу Південного Бугу пошкодили тільки встановлені фонтан і роздягальні, і їх довелося відновлювати. Звісно, місту, а не тим, хто самоствердився».
«Хмельницький один з перших запалив новорічні вогні. І вечірня Проскурівська перетворилася на казку. Втім уже за кілька годин сміливий чи, пак, зухвалий «казковий» персонаж пошкодив одну з фігур-прикрас — парасольку, що переливалася різними кольорами. А потім він відчув себе тореадором — вчепився до фігури бика біля одного із закладів харчування, — пригадує нещодавні події Галина Мариняк. — Коли ж правоохоронці вирахували «сміливця», він, 33-річний хмельничанин, зізнався, що… просто хильнув зайвого».
«На жаль, для нас не дивина подібні вчинки, — констатує Петро Сагайдак. — Згадайте-но, побите дзеркало інсталяції у формі серця, що в самому серці Хмельницького. Особливість стели, презентованої хмельничанам на День міста, полягала в тому, що у великому дзеркалі, виготовленому з антивандального скла, відбивалися частина прилеглих вулиць, які не потрапляли в кадр фотоапарата, отже, селфі й фото тут направду унікальні… Хочеться вірити, що це пошкодження було ненавмисним, адже ніби з’ясувалося, що його ненароком розбив дрон. Стелу, звісно, відновили. Ремонт тоді обійшовся місту у майже півтора десятка тисяч гривень.
«Не раз трощилася в обласному центрі, як і в інших містах, судячи з телевізійних новин і дописів у соцмережах, і стела на острові кохання, — ділиться наболілим Оксана Прибузька. — І стела Героїв Небесної Сотні, і транспортні зупинки… Недешево нам обходиться дурість окремих співгромадян. Але, найприкріше, ми ж деградуємо!»
«Нещодавно в Ярмолинцях трапилося кілька прикрих випадків, — читаємо в листі ярмолинчан. — На вулиці Шевченка вандали витягли 41 опору для молодих дерев, висаджених уздовж тротуарів з новим покриттям. Інший — взагалі трагікомічний: вкрали чи то, може, позичили, відро у сніговика, який став частиною інсталяції в центральному парку містечка (справжню казку з багатьма персонажами сотворили талановиті жителі громади і школярі). То скажіть, це просто такий заповзятий господар трапився, який вирішив, що відро в господарстві знадобиться більше, ніж на голові у казкового героя?»
На жаль, подібних випадків вистачає у нашій області, загалом у державі. І дуже шкода, що відбивають вони бажання облагороджувати, дивувати, творити у тих, кому не байдуже довкілля. Утім, все одно, добро переможе: бо свідомих значно більше. Пишіть нам. Про хороше. І про те, що болить.