Щоправда, не магазинного, знежиреного, а домашнього, справжнього. Що ж це робиться? Як це назвати?
На фоні здорожчання абсолютно всього (і комунальних платежів, і продуктів харчування, і ліків, і предметів побутового вжитку) раптом посеред зими, у січні місяці, у селян дешевше стали приймати молоко: з восьми гривень за літр воно стало сім. Хіба припустимий такий крок взимку, коли навіть немає зеленої паші. Той селянин всенькі весну-осінь трудився, аби заготовити корівці на зиму корми! Та спробували б ті заготовачі молока чи керівники молокопереробних заводів, а ще ліпше сильні світу цього, вдосвіта встати, повичищати гної, помити худобу, наносити їсти, натерши буряка чи картоплі…
Нині держава зробила, здається, все можливе, аби нерентабельно було селянину тримати худібку, а тим часом у багатьох родинах це чи не єдиний засіб заробітку. Бо навіть заготівля кормів вже чи окупиться тим зданим молоком. Як виживати? Як трактувати подібні кроки? Уже склянка кави значно дорожча літра молока… Не хочеться вірити, що взято прямий курс на знищення села.
Gismeteo 
