Трьох прекрасних жінок, професіоналів своєї справи, поєднала саме пошта. Бо так склалося, що вони пліч-о-пліч працюють в одному відділенні поштового зв’язку, яке знаходиться в селі Гречинці, що на Летичівщині. До нього приєднали ще два сусідніх – Михунки та Іванинці. Тож на запитання: «Скільки дворів доводиться ділити на усіх?» моя співрозмовниця – Галина Іванівна Білоруська, яка працює начальником і за сумісництвом листоношею в Гречинцях, відповідає, не задумуючись ні на мить: «Нас чекає понад сто п’ятдесят пенсіонерів у трьох селах, тому, справедливо розділивши обов’язки, кожна поспішає до своїх, вже за роки наче рідних, клієнтів».
Людмила Володимирівна Іщук працює листоношею в Гречинцях, а в Михунках і Іванинцях — начальником і за сумісництвом листоношею трудиться Жанна Василівна Сінерук. Усі вони віддані своїй роботі сповна, відповідальні та людяні, саме так їх характеризують жителі Іванинець, Михунок та Гречинець. І як зазначає начальник Летичівського центрального відділення поштового зв’язку – Валентина Сергіївна Харкова, кожен працівник їхньої великої поштової родини вартий теплих слів та поваги.
А як інакше – коли за плечима стільки кілометрів доріг до воріт їхніх постійних і відданих клієнтів, які так чекають і виглядають свою листоношу.
Наша вранішня розмова і знайомство з Галиною Білоруською задали гарний тон цілому дню, адже ця енергійна та активна жінка має направду якусь особливу життєву потужну енергетику. Бо все треба встигнути, роботи, як завжди, чимало. Проживаючи в селі, треба після завершення трудового дня ще й господарку обійти, але про все, як то кажуть, по порядку.
Галина Іванівна народилася в Гречинцях у сім’ї колгоспників: батько – Іван Андрійович працював трактористом, а мати – Ольга Миронівна – в городній бригаді (світла їм пам’ять). От якраз минули дев’яті роковини, як не стало матері, та вже вісімнадцять років немає батька, розповідає жінка. Вони віддавали свою любов і турботу двом дітям, які виросли гідними людьми. Старший брат Галини Юрій проживає зараз на Київщині.
Після закінчення школи в рідних Гречинцях Галина Білоруська пройшла бухгалтерські курси в Хмельницькому. Потім працювала в колгоспі та деякий час на пошті начальником відділення, проте через певні життєві обставини довелося залишити роботу. Однак так вже розпорядилася доля, що вона повернулася знову у відділення поштового зв’язку, обійнявши посаду начальника та за сумісництвом листоноші.
Роки роботи на пошті дали можливість більше розуміти людей, зізнається пані Галина, адже кожен потребує індивідуального підходу. Проте, на її думку, головними принципами, якими завжди керується, є людяність, чесність та вміння співпереживати й вислухати. Бо ж більшість клієнтів – люди пенсійного віку, для яких працівник пошти дуже важлива людина.
І хоч робота забирає багато часу, та енергії в Галини Іванівни вистачає для домашніх справ та чималого господарства, яке допомагає обійти чоловік Василь. Зараз він перебуває на заслуженому відпочинку, адже позаду залишилася робота в пожежній частині та війна в Афганістані, яку він пройшов, отримавши інвалідність. Разом із Василем виховали два сини Віктора та Олександра, які зараз проживають у Хмельницькому. Старший Віктор, здобувши дві вищі освіти, працює в обласному центрі, а менший Олександр – водієм на фірмі.
Та сумувати вдвох із чоловіком не доводиться, бо ж, як розповідає Галина Іванівна, в селі завжди вистачає роботи. Проте, як лишень випадає нагода, то вона береться за давнє заняття – починає в’язати, як колись, коли хлопці були ще малими. Щоправда, зараз натхнення вистачає тільки на дрібні речі, проте і вони заспокоюють душу жінки. А ще любить щось готувати смачненьке, все залежить, як розповідає вона, від натхнення. А іноді втома бере своє – і просто хочеться відпочити.
...Отак і збігають роки – в турботах, роботі та клопотах, однак тихими вечорами вона ще не раз дістане нитки, шпиці й почне творити щось своє і таке важливе для її душі. Бо вона в неї така світла, така тонка…
Gismeteo 
