Надрукувати
Категорія: Портрети
Перегляди: 516

І у страшному сні не снилися професорці Подільського державного університету Людмилі Михайловій ті недобрі вісті, з якими їй довелося зустріти початок першого весняного місяця. Прикро, що цю улюблену пору року так затьмарив, очорнив російський агресор. Тож з першого дня його нападу на рідну землю, коли тисячі українців, рятуючись від смертельної загрози, здебільшого жінки, престарілі, діти змушені шукати прихисток у різних регіонах країни, зокрема, і в місті над Смотричем, Людмила Миколаївна спільно з колегами по роботі, чоловіком, головою ради ветеранів вишу професором Анатолієм Рудєм включилася у волонтерську діяльність.

Разом з іншими, вона наразі активно допомагає переселенцям облаштовуватись у студентських гуртожитках, з ініціативи та при сприянні ректора навчального закладу Володимира Іванишина організовує збір одягу, коштів та харчування людей в університетському кафе тощо. І жінка щиро вірить у наших захисників і захисниць, що не за горами той час, коли в Україні, в рідному Поділлі знову запанує спокій, прийде свято мирної весни, у яку вона так закохана.
І для цього в неї є чимало причин. Адже саме у пору весняного розмаю вона з’явилася на світ, і цьогоріч у повному розквіті творчих і фізичних сил відзначатиме свій славний ювілей. Якраз буйноквітучої доби уже далекого 1975 року, вона, випускниця фізико-математичного факультету Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту, на той час уже вчителька фізики і електротехніки, у своєму рідному Меджибожі познайомилася з асистентом Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту Анатолієм Рудєм. Невдовзі молодий науковець запропонував дівчині руку і серце. З тих пір прожили у парі, в мирі і злагоді близько півстоліття.
Знаковою для Людмила Миколаївни стала і весна 2012 року, коли вона захистила дисертацію і здобула науковий ступінь кандидата технічних наук. З часом їй було присвоєно вчене звання доцента і професора кафедри енергетики та електротехнічних систем в АПК, обрано член-кореспондентом Міжнародної академії наук екології і безпеки життєдіяльності. Нині вона стала корифеєм української науки, її ім’я добре відоме серед наукових кіл в Україні, й не тільки. А старт у велику науку в неї відбувся 1975 року, коли їй запропонували роботу в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті на кафедрі фізико-математичних дисциплін.  Там відбувся її професійний ріст від викладача до заступника директора інституту механізації і електрифікації сільського господарства, директора навчально-наукового інституту енергетики. Спочатку там готувалися фахівці лише однієї спеціальності. За ініціативи ректора ПДУ професора, заслуженого працівника сільського господарства України Володимира Іванишина у цьому році в інституті відкрито ще дві — «Енергетичний менеджмент» і «Біомедична інженерія». Тож на тендітні плечі науковця і керівника навчального закладу лягає чимало нових проблем і випробувань. «Нічого, з усім упораюсь, усе витримаю, аби тільки швидше нам подолати клятого ворога, щоб якнайскоріше настав мир і спокій в Україні», — зауважує Людмила Миколаївна.
У колі фахових інтересів професорки: фізика і математика, технічна механіка і теоретичні основи електротехніки. Вона автор та співавтор понад 200 наукових праць, у тому числі 23 авторських свідоцтв і патентів, окремі з яких запроваджені у виробництво, нею написано навчальний посібник та методичні розробки з електротехніки.
  У суєті сучасного життя особистість науковця Людмили Михайлової справляє тривке враження висоти духу, що виявляється у справжній людяності і надійності. Її душевну щедрість відчували і відчувають усі, кому випало ділити з нею «труди і весни» — від колег по роботі, до вихованців — здобувачів освіти вишу.