Хто їх рахував ті пройдені тисячі кілометрів? Як ніхто не вів лік і дням, прожитим на роботі. Вони складалися у тижні, тижні – в місяці, місяці – в роки. А вже, дивись, і внуки торують свої маленькі стежинки. Так у постійному русі й живе Галина Михайлівна Грач – листоноша Зіньківського відділення зв’язку № 8 Віньковецького району.

У минулому трудові династії — приклад досить поширений. Діти наслідували батьків, обирали їхню професію, часто працювали в одному господарстві. Династії хліборобів вражали рекордними здобутками, мало не фанатичною відданістю роботі, по праву заслуговували пошани, були гордістю більшості колективів.

Спілкуючись із Анатолієм МИХАЙЛЮКОМ на різні теми за чашкою прохолодного чаю (дуже доречного у літню спеку), важко було не помітити, як уникає він розповіді про себе. Натомість про господарство, село, земляків говорить з таким піднесенням. Людина, котра прославила рідний Кузьмин, зробила його квітучим, заможним, не хизується своїми заслугами і, наче залишаючись осторонь, говорить, як вважає, про головне.

Воїн-інтернаціоналіст із Рябіївки, що на Волочищині, Сергій Шальнов намагається не згадувати про Афганістан, проте сповнені пекла дні, а ще  побратими, вперто не полишають пам’ять.

І що вже за вдача така? Зачаруєшся! Завжди привітна, усміхнена, відкрита, щира. А багатогранність цієї унікальної жінки взагалі вражає. Візьме листочок, а він – забуяє на підвіконні розкішним вазоном, візьме спиці чи гачок і нитку – такі шедеври з-під її рук народжуються – найвідоміші дизай- нери позаздрять. Доручили очолити колектив відповідальної служби – на відмінно справляється. Хоч часом і жартує, що за податкову заміж вийшла, бо ніколи їй не зраджує, майже увесь час на роботі проводить, та й у відпустці забула, коли була.
Світлана Петрівна ПАВЛЮКІВСЬКА, керівник Ярмолинецької ДПІ Дунаєвецького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області, роботу свою, якій присвятила уже більше двох десятків літ, любить, а колектив, стверджує, у неї найкращий.