Чи не весь мікрорайон Лезневе прийшов провести в останню путь мужнього воїна, прекрасну людину — Михайла Вощину.

Без перебільшення, в долі Віктора Михайловича Шарапова культура посіла вагоме та дуже знакове місце. Вона була прихильною і дала можливість не лише реалізувати творчий потенціал талановитому музиканту, а й проявити себе хорошим керівником, вмілим організатором, який донині любить свою роботу і живе нею. Бо тут все рідне і все таке близьке за багато років праці... Яка надихає і напоює душу, даючи наснагу творити далі.

«Село Гелетинці — мала батьківщина Григорія Храпача» — тема Дня пам’яті, приуроченого 10-ій річниці з дня смерті поета і прозаїка, члена Спілки письменників України, музиканта, художника Григорія Яковича ХРАПАЧА, який відбувся в рамках обласного туру пам’яті «Син Прибузької землі», що стартував у березні цього року.

Як живе вона тепер, чим наповнене її серце і над чим трудиться її душа. 
Хочу розповісти вам про свою сестричку, відому українську художницю Валентину Михальську.

«Я тиждень назад вивозив пораненого, де ми мусили просто у ямі від міни сісти. Ми двоє у цій ямі лягли, я його "мотаю", а навколо літають снаряди, танки тоді намагались по нам стріляти», — каже військовий лікар «Йода» з 57-ї окремої мотопіхотної бригади. «Йода», у минулому сімейний лікар, обрав вивозити поранених з найскладніших ділянок фронту. Тому робота під обстрілами для нього звична справа. Оператор "Телебачення Торонто" Олег Архангородський провів добу з медичною евакуаційною службою 57-ї бригади і задокументував евакуацію поранених з-під обстрілів і стабілізацію після кульових і осколкових поранень.