Ці слова належать легендарній особистості, яка ввійшла в історію британської політики і світової загалом як «залізна леді»... Безсумнівно, лише рішучим і наполегливим під силу підніматися вгору, брати висоту. В іншому випадку, якщо стояти і просто споглядати вершину, не ризикнувши кинути їй виклик, пізнати смак перемоги не вийде.

Про таких як Інна Ящук кажуть: «Успішна жінка». Декан факультету початкової освіти та філології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, доктор педнаук, професор, депутат обласної ради, громадський діяч, чудова дружина і мама – здається, це і є складові визнання, поваги й уявлення сторонніх про бажаний успіх.
Проте чи збігаються вони з її переконаннями? Якою бачить місію жінки в сучасному світі? Про це та про інше ми й ведемо розмову з Інною Ящук за чашкою чаю.

Наталка Марчук на посаді оператора поштового зв’язку у Деражнянському центральному поштовому відділенні вже шість років. Роботу любить так, що готова говорити про неї без кінця. А коли в жінки горять очі, на вустах усмішка і вона сама випромінює суцільний позитив  і дуже світлу енергетику — направду заряджаєшся неабияк на цілий день. Молода жінка, звісно ж, з особливим трепетом розповідає і про свою сім’ю — чоловіка і донечку, і про батьків, які вже давно на пенсії. Отож за нагоди Наталка завжди поспішає додому, аби наговоритися з мамою і послухати батькових порад. І особливо запам’яталася її розповідь про п’ятий пальчик. Вона народилася у батьків третьою дитиною (Наталка має двох старших братів), тому тато колись сказав такі слова: «Після народження донечки — рука стане повною — двоє батьків і троє діток, бо на ній буде п’ятий пальчик».

Ці слова невипадково стали девізом для жінки, яка направду вкладає в них багато змісту, бо кожен день – маленька дещиця у велику справу – життя. А воно, звичайно ж, таке непередбачуване й насичене різними барвами… Ганна Чоп – працює листоношею у Хмельницькому відділенні поштового зв’язку № 17 вже десять років, вкладає в роботу частинку душі, помножену на людяність, доброту та сумлінність. І результат не забарився – таких людей цінують і так чекають передплатники. Та й вона, в свою чергу, пам’ятає про всіх, кому треба зателефонувати, до кого треба прийти.

Ці, знайомі до болю, до нестерпного болю, до затерпання душі слова з пісні “Гей,пливе кача...” й досі крають серце. Слова, що поділили життя на до та після... Життя після Майдану... Яке воно для тих, хто втратив найближчих і найрідніших, хто готовий віддати своє життя за сина, який більше не повернеться... І так — п’ять років. За цей час вже відійшли у засвіти сімнадцять батьків загиблих Героїв Революції гідності.