Аби бути в пам’яті людей завтра, треба бути присутніми у їхньому житті сьогодні, переконаний староста села Ставниця на Летичівщині, Василь Свистун. Цей напрочуд енергійний чоловік завжди вишукує можливості, аби втілити у життя села щоразу нову задумку, а не вигадує причин для бездіяльності. Безвихідних ситуацій не буває, переконаний він: немає коштів — потрібно знайти однодумців, спонсорів; де можна — спрацювати власними силами, толокою, в єдності теж криється секрет успіху. І немає нічого ганебного у тім, що староста села разом з іншими перекриває Будинок культури, висаджує сад, висипає дорогу…

– Хоч вже погано бачу, а газету «Подільські вісті» не перестаю передплачувати. Прошу, щоб донька Альона почитала. Коли не один десяток років отримуєш свою улюблену газету, то вона стає ніби частинкою сім’ї, – каже Галина Олександрівна Рогова з села Нове Поріччя Городоцького району.

У Варівці, що на Городоччині, приїхали холодної морозяної днини, та ще й вітрюган щось лютувати взявся. Проте Михайла Ананійовича Гуцалюка, учасника лотереї, що проводили «Подільські вісті» серед найвідданіших передплатників, застали на горіхові – обрізав дерево. Побачивши гостей, поспішив до воріт.
«Передплачуєте «Подільські вісті»?» – запитуємо. «Аякже! Вже багато років», – посміхається.

Зустрілися ми нещодавно з подругою, це було ще до початку небезпечного періоду смертоносної епідемії – розмови за чашкою кави тоді не становили ніякої загрози. Вже зараз спілкуємося телефоном, і подруга висловлює величезний жаль та співчуття тим людям, зокрема італійцям, які найбільше постраждали від коронавірусу. Ось про що розповіла мені Іванна.

У Соколівці в свій час побудували гарні приміщення для громадського харчування мешканців. Але змінювалися часи, вони порожніли, в тому числі й через брак професіоналів. Доля склалась так, що життя закинуло Ніну Іванівну Трембовецьку, досвідченого кухаря, в Соколівку.