Дивлячись на Катерину Свистун із села Постолівка Волочиського району, важко й повірити, що вона мати сімох дітей. І не лише мама, а й бабуся.

Направду редакція гордиться своїми відданими читачами, які, попри нинішнє непросте життя, фінансову скруту, все-таки залишаються з нами, проявляють небайдужість – надсилають листи, діляться своїми думками, тривогами й проблемами, а ми, за можливістю, намагаємося їх підтримати словом на шпальтах видання.

   

На підвіконні знову рясно зацвіла фіалка, намагаючись своєю красою порадувати  господиню дому.  «Цей вазончик  подарував мені Максимко, –  каже  Людмила Свінціцька,  ледь стримуючи сльози. –   Ще змалечку любив робити приємні сюрпризи.  Та й без подаруночка ніколи не приїжджав додому, коли навчався у військовому інституті...» 

А ці цеглинки – часточки душі, які треба віддати тим, хто потребує, не чекаючи слів подяки. Хто вони, ці люди, які присвячують своє життя – допомагаючи іншим, тим, хто не може подбати про себе, подолати ту немічну старість, що приносить біль і самотність. Соціальні працівники, про яких піде мова далі, неспроста вибирають професію, вони виконують Богом дану місію…

18 лютого минуло вже цілих п’ять років, як не стало Героя російсько-української війни Олександра Миколайовича Пастухова, старшого солдата, розвідника відділення управління зенітно-ракетного дивізіону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Житель села Ставниця Летичівського району  загинув на трасі Дебальцеве — Артемівськ під час виходу військових сил із Дебальцевого.