От є в житті зустрічі, які, направду, — не випадкові, бо гарних людей на шляху, як кажуть, треба заслужити. Познайомившись із Тамарою Василівною Бондар — заступником начальника Деражнянського центрального відділення поштового зв’язку — розумію, що саме таку людину зустріла. Надзвичайно світла, добра й привітна жінка, завжди зі щирою душею і посмішкою зустрічає кожного. Та що й казати, начальник відділення Інна Цвірінькал зібрала справжніх професіоналів, а головне — гарних людей, з якими працювати за честь. Бо Інна Іванівна й сама гордиться колективом однодумців, які за роки роботи вже стали як одна сім’я. І завжди може покластися на свого заступника — Тамару Василівну, яка надзвичайно відповідальна в роботі, бо знає — якщо кожен виконуватиме свої обов’язки належним чином, то й результат буде для всього відділення вагомий.

За любов до України Галину Гайову засудили до 10 років в’язниці.

У кожному поштовому відділенні зараз гаряча пора – в розпалі передплатна кампанія. Та й без того в операторів і листонош роботи вистачає. А що вже казати про керівника – немає часу навіть угору глянути. Тож уся в клопотах, але з усмішкою, нас зустріла начальник Летичівського центрального відділення поштового зв’язку Валентина Сергіївна Харкова. В очах, ясна річ, читається втома, бо безконечний потік дзвінків, купа паперів таки потребують зосередження і уваги. А вона по-іншому і не вміє, бо якщо вже працювати, то віддаватися роботі сповна.

Слухайте, це справді, як сильний поштовх серця — негайно зробити добру справу. Для свого ближнього. Щоб допомогти йому у біді, порятувати його. І коли кожен відчуває такий поштовх, уявляєте, яким великим і потужним стає спільне серце, якому до снаги усе?
 У нашій газеті (№ 42 від 4 жовтня цього року) надруковано звернення до усіх небайдужих людей з проханням допомогти зібрати гроші для проведення трансплантації нирки 20-річній Тетяні Тарчинській з Віньковецького району. Уже кілька років дівчині рятує життя лише гемодіаліз. Трансплантацію робитимуть київські лікарі. Донором стане мама, Олена Іванівна. Не вистачає лиш одного — грошей. Потрібно 250 тисяч гривень.

Чимало періодики приносить в оселі селян Валентина Куян. Та серед розмаїття газет найріднішими, каже вона, стали “Подільські вісті”. Мабуть ще і тому, що її перший робочий день розпочався саме з цього часопису, бо якраз тривала передплатна кампанія. Навіть засумнівалася, чи зможе виконати заплановане.