Який то буде березень – дощовий чи сонячний? Теплий чи холодний? Аліна ловить себе на думці, що наче відривається від реальності, забуває про біду, яка перевернула все їхнє звичне й щасливе життя. Забуває і планує такі приємні для них події.
27 березня день народження її чоловіка Федора. А у їхній сім’ї день наро- дження кожного – і дітей, і дорослих – це обов’язково радість, любов, щастя. Може, і тому кожен із таких місяців, яке дарує в житті новий рік, стає особливим періодом очікування сімейного свята.

Спілкування з учасниками подій на фронті завжди хвилююче. А особливо, коли співрозмовники – митці, які відклали вбік блокноти і ручку, улюблений музичний інструмент, мольберт і пензлі та взяли до рук зброю. Серед них і Артур Закордонець, письменник-фантаст, поет, журналіст, уродженець села Осламів на Віньковеччині. Нещодавно у Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася зустріч із нашим земляком. Поціновувачі його творчості, науковці, освітяни, краєзнавці мали можливість поспілкуватися з талановитим письменником, дипломантом престижного літературного конкурсу «Коронація слова», та дізнатися про нову книгу Артура Закордонця «Великі ангели коштують дорожче». Автор розповів, як тривала робота над романом, поділився своїми думками, навіяними складним сьогоденням.

У Василя Паламарчука багато друзів у письменницьких і журналістських колах. І ще більше шанувальників його творчості. Народився відомий в Україні журналіст і письменник Василь Паламарчук вісімдесят літ тому на хуторі Гончариха Старосинявського району Хмельницької області. Розташовувалося те родинне поселення на землі, купленій його хазяйновитим прадідом Степаном. А в рідне село матері – Митинці цього ж району – вона привела його, шестирічного, двох сестричок і братика, коли батько перебував у сибірській в’язниці, бо приніс додому полови, щоб спробувати нашукати в ній зернин.
Але діставалося їхній родині, як кажуть, з усіх боків. Якось партизани роздобули зброю, попросили Миколу Івановича, батька Василя, заховати її. Виніс на горище, та дуже швидко прийшли німці і знайшли. Батька забрали спершу на станцію Адампіль, а потім – у Старосинявську комендатуру, де жорстоко катували. Це був березень 1944-го. Відчуваючи наближення визволителів, німці зникли, залишивши двох вартових. Завгоспом комендатури виявився чоловік, який служив в армії зі старшим братом Миколи. Він їх застрелив і випустив арештантів.

За проявлений героїзм і справжню відвагу на Хмельниччині відзначено керівника навчального закладу.
Олег Григорович Мазурков працює завідувачем Ставницької філії I-II ступенів Меджибізького ліцею. І віднедавна для своїх учнів та всієї громади він не просто директор школи, а справжнісінький Герой! — розповіла керівник апарату обласної військової адміністрації Оксана Вжешневська.

Генеральний директор Понінківської КПФ Руслан Сава і машиніст папероробної машини, захисник Михайло Олійник.

Ще понад століття тому шотландський письменник Семюел Смайлс зазначив, що весела людина створює навколо себе веселий світ, а похмура людина створює собі світ похмурий. Це певною мірою стосується і нашого Героя-Захисника Михайла Олійника, робоча зміна якого на Понінківській картонно-паперовій фабриці закінчилася 24 лютого 2022 року. Які би життєві проблеми і особисті перипетії не переслідували його впродовж життя, щира усмішка, добра натура та весела вдача здатні повернути все на світлий бік.