Завітавши до оселі Ніни Іллівни Туренко, яка проживає в Лисанівцях Старосинявського району, були приємно вражені теплою зустріччю з нашою давньою передплатницею.

Не раз, не два родичі Євгенії Хамрик агітували її поїхати до них у Москву. Мовляв, стільки людей з їхніх Чемеровець заробляють там копійчину, не маючи ні рідних, ні знайомих, ні нормальних умов для життя. Євгенії ж обіцяли допомогти з працевлаштуванням, і в своїй сім’ї прихистити. Та й гроші, аргументували, зароблятиме далеко не ті, що на пошті. Вона відмовлялася навідріз.

Хто їх рахував ті пройдені тисячі кілометрів? Як ніхто не вів лік і дням, прожитим на роботі. Вони складалися у тижні, тижні – в місяці, місяці – в роки. А вже, дивись, і внуки торують свої маленькі стежинки. Так у постійному русі й живе Галина Михайлівна Грач – листоноша Зіньківського відділення зв’язку № 8 Віньковецького району.

П’ять років тому, 27 липня 2014 року, загинув один із кращих захисників України, капітан, начальник розвідки 1-ї гаубичної самохідної артилерійської батареї гаубичного артилерійського самохідного дивізіону 72-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України Анатолій РОМАНЧУК.

У минулому трудові династії — приклад досить поширений. Діти наслідували батьків, обирали їхню професію, часто працювали в одному господарстві. Династії хліборобів вражали рекордними здобутками, мало не фанатичною відданістю роботі, по праву заслуговували пошани, були гордістю більшості колективів.