Декілька десятків кілометрів і ми прибуваємо на позиції протитанкової батареї. Цей підрозділ прикриває потенційно небезпечний напрямок, який супротивник може використати для стрімкого танкового прориву. «Тут підрозділ швидкого реагування, в разі спроби прориву противника, ми зобов’язані дати відсіч і зупинити просування ворожої бронетехніки в глиб лінії оборони», — розповідає Юрій Кайгородов.

У затишному будиночку в центрі Старокостянтинова журналістська доля звела мене з особливою людиною  — Нурушем Захрабовим. Слухав його і не вірилося, що  Нурушу Гейдаровичу виповнилося сто років. Проте чоловік, який воював ще у фінську війну, сидів навпроти і не кваплячись, детально розповідав про події, які відбулися майже вісімдесят років тому.

З Анною Франківною Романюк познайомилася в автобусі. Вона їхала до сина у Хмельницький. Розговорилися. І, слухаючи жінку, мені здалося, що досхочу п’ю джерельну воду,  від якої з’являється  відчуття свіжості та легкості — так щиро лилася її мова.

Саме таке бойове гасло 44-ої артилерійської бригади з Тернополя. На початку травня останній ешелон частини залишив буремний Донбас. Із дня створення підрозділу у 2014 році він виконував бойові завдання на сході. Нині частина вирушила на довгоочікувану ротацію, аби перевести дух і, зібравшись з новими силами, знову повернуться на фронт. Ця бригада є одним з найбільш боєздатних підрозділів українського війська і тут проходять службу дійсно, даруйте, «найзапекліші» бійці. «Подільським вістям» випала унікальна можливість кілька днів перебувати у розташуванні частини в останні тижні її дислокації на сході. Ми завітали на позиції частини, поспілкувалися з бійцями і трохи пожили буднями солдатів, які боронять державу на передових рубежах протистояння з ворогом.

Для лейтенанта Григорія Матвійчука дев’яте травня 2014 року починалось як черговий напружений день у Маріуполі. Його підрозділ перебував у самому центрі міста, а неподалік чотири квартали зайняли бойовики, котрі мали твердий намір зі зброєю в руках відстоювати інтереси «Русского мира». Здавалося, що у святковий день сутичок не буде, та надійшла звістка: снайпер застрелив начальника місцевого ДАІ, підполковника міліції Віктора Саєнка, і всі зрозуміли – починається. З дахів та вікон прилеглих будинків по його підрозділу, який враз опинився в оточенні, відкрили шквальний вогонь.