Директор Кам’янець-Подільського РЕМ Георгій Грубі належить до таких людей, які своє життя будують чітко і спрямовано, сповідуючи принцип, який ще нікому не вдавалося спростувати: тільки праця, наполеглива праця і високий професіоналізм можуть привести до успіху і визнання. Підтвердження цьому — весь трудовий шлях, який він пройшов від рядового інженера підприємства до керівника одного з найбільших виробничих підрозділів АТ «Хмельницькобленерго», увінчання його вагомих виробничих досягнень багатьма нагородами та відзнаками.

Василь Овчаренко – наш давній шанувальник (іще з 1960-х) з села Требухівці, що на Летичівщині, був приємно здивований зустрічі з журналістами «Подільських вістей», бо ж не часто тепер приймає гостей.

Той пекельно нестерпний біль з гірким присмаком кричущої несправедливості, на жорнах якої без краплі сумління перемололи всеньку родину, не полишає, впродовж десятиліть. У пожовклих від часу документах: судових позовах, зверненнях, скаргах, проханнях, сухих відписках, яких товстезна тека, — уся трагічна доля родини репресованого сільського трудівника, коваля із золотими руками Казимира Ружицького, а ще — його дружини і дітей, яких переслідували впродовж багатьох років, аж до скупої відписки «…провадження призупинено за недоведеністю складу злочину в його діях — реабілітований посмертно», яка прийшла через 21 рік після розстрілу.

«Не хлібом єдиним» – такого принципу в родині Асєєвих дотримувалися завжди. Чи то мали кошти на передплату видань, чи їх не вистачало, але «Радянське Поділля», а тепер «Подільські вісті», у хаті постійно. Обласна газета – найулюбленіша.

Перше, що впало у вічі в затишній оселі Володимира Пилиповича та Ніни Йосипівни Вернігорів — велика кількість газет, книг на столі. Вловивши мій погляд, господар каже:
– Ми з дружиною дуже й дуже любимо читати. Навіть змагаємося, кому насамперед дістанеться та чи інша газета. Діти знають про цю нашу любов, привозять багато цікавих видань.