Вечір пам’яті азовця Олексія Яніна відбувся сьогодні в Хмельницькому. Його дружина, Тамара Яніна, розповіла Суспільному: чоловіка, що загинув два роки тому в Маріуполі, поховати не змогла. Для неї, каже, важливо зберегти пам'ять про чоловіка-захисника та донести про нього більше світу.

Чоловік впав у кому та помер у лікарні після відвідування Хмельницького ТЦК. Мати померлого запевняє, що військкоми схопили її сина, погрожували та знущалися з нього. Тим часом уповноважений з прав людини б'є на сполох – представники ТЦК взагалі не мають права затримувати людей на вулиці.

Цілком справедливо такого високопрофесійного і талановитого керівника, як Анатолій Іванович Битий, називати легендою краю. І це безперечний факт, підтверджений майже півстолітньою працею в його дітищі – ТДВ «Городоцьке», якому і присвятив усе своє життя.

Упродовж останнього десятиліття активізувалися розвідки, в яких висвітлюються заборонені раніше сторінки історії нашого народу, зокрема, політичні репресії 20–30-х років XX століття. З кожним роком оприлюднюється все більше й більше документів, що допомагають розкрити істинну картину трагедії українського народу, заповнюючи хоча б частково велику прогалину в історичній пам’яті. На долю наших земляків випало зазнати несправедливого нищення в найлютіший період каральних акцій. Без слідства й суду знищували безневинних людей. Слідчі функціонери діяли жорстоко й дико, знаючи про безкарність. Їх лякали висока національна свідомість, непідкупний, щирий патріотизм, почуття людської гідності. Охоплені лютою заздрістю та дикою ненавистю до інтелігенції, використовуючи різноманітні засоби боротьби проти неї, вони не мали що протиставити цим високим моральним цінностям, окрім випробуваних методів: від залякування жорстоким покаранням від 10-ти до 25-річного ув’язнення до фізичного знищення.

Нещодавно в Кам’янці-Подільському на фасаді ліцею №5 відкрили Меморіальну дошку колишньому випускнику — мужньому Захиснику України Олександру ЗВЕРЕВУ.