17 липня свої славні ювілейні іменини зустріла Зоя Генріхівна Яцковська з села Залісці, що на Дунаєвеччині. Непросте життя довелося прожити жінці, однак зі всіма викликами й труднощами гідно впоралася, а головне, працюючи вчителем, зуміла навчити не одне покоління вдячних учнів.

Працюючи за напрямком «Служба розшуку», волонтери Українського Червоного Хреста здебільшого шукають військових – тих, які в полоні, або тих, місце перебування яких невідоме протягом довгого часу. Такі реалії війни. Проте є й інші реалії, і їх насправді чимало, – цивільні, які через війну та спричинену нею евакуацію, іноді – в екстремальних умовах, опинилися в різних регіонах України та не можуть знайти одне одного без сторонньої допомоги. Пошуком рідних, з якими втрачені зв’язки, займаються, зокрема, волонтери Хмельницької обласної організації Українського Червоного Хреста.

Щойно ввійшли до приміщення Хмельницької районної військової адміністрації, побачили сотні, а то й тисячі пляшок з питною водою, розміщені попід стінами. Мабуть, подумалося, готують черговий вантаж на схід. І начальник Хмельницької РВА Анатолій Катеренчук із перших слів нашої розмови підтверджує це припущення:
— Після підриву Каховської ГЕС ми оперативно заготовили майже 40 тонн питної води в пластиковій тарі, 22 тонни вже відправили. А зараз готуємо наступний вантаж на Херсонщину.

Легендарна 3-я окрема танкова Залізна бригада із Хмельниччини відзначила шосту річницю створення.

«У нас є повідомлення для росіян: якщо ви хочете вибратися звідси живими — тікайте!» — виніс у заголовок свого великого репортажу для британської «Daily Mail» військовий журналіст і письменник Девід Патрікаракос (David Patrikarakos).  Чим Оборонці надихнули англійського автора — читайте в українському перекладі найцікавіші фрагменти його публікації. 

Молодий солдат із татуюваннями на обох руках — це 27 річний командир танка Антон. Поруч з ним сидить Віктор (ліворуч), сивий солдат, якому скоро виповниться 55, і тихо п’є каву з жерстяної кружки.