Надрукувати
Категорія: Новини
Перегляди: 5156

На звітно-виборній конференції  обласноїорганізації НСЖУ було піднято величезний пласт злободенних проблем. Бо саме ця спілка об’єднала ідеологічну і прогресивну еліту Хмельниччини. А звітний період став для її 358 членів іспитом на громадську активність та сміливість. Попри різні судження, робота обласної спілки — це насамперед  робота її первинних організацій.

Приміром, «первинка» редакції газети «Подільські вісті» (голова О. Тимощук) активно зайнялася волонтерським рухом: суттєві грошові перекази на реквізити Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, благодійної організації «Подільський фонд допомоги Українській армії», одноденні заробітки колективу на лікування бійців АТО, збір одягу, книг тощо. Проте у Хмельницькій міській «первинці»  (голова С. Кабачинська)  наче й не чули про війну на сході. Тут навіть не спромоглися збирати членські внески і передавати їх, як того вимагає Статут НСЖУ,  до обласної спілки. Пані Кабачинська на свій розсуд використовувала грошові надходження. Навіть більше,  на засіданні свого правління виносить сумнівне рішення: членські внески залишити у розпорядженні міської організації. Як кажуть: припливли! Уявімо, що таку позицію зайняли б інші первинні організації. Що тоді б сталося  із НСЖУ?..  
У реформуванні на першому етапі преса Хмельниччини є лідером. Із 23 комунальних видань — 15, на Львівщині, до прикладу, де понад 40 газет, цим шляхом пішла лише одна Бузька районка. Про що це свідчить? А про те, що обласна і районні влади Хмельниччини, даруйте, зіграли в житті журналістських колективів зловісну роль. Преса для них, на жаль, стала дармовим дзеркалом, у якому вони лише милувалися і захоплювалися собою. Влада забула одне-єдине, що її завдання не карати, а милувати, що влада — це не власність, а обов’язок. Сильна влада повинна радіти сильній, а не кріпосній пресі. Тож саме вона залила сала за шкіру редакціям газет «Край Кам’янецький», «Наддністрянська правда». А в Полонному, в піку газеті «Новий шлях», створила своє видання. Сподіваємося, що прокуратура нагадає творцям цього ЗМІ, що час придворної, лакейської преси минув.
Окрім цього, хмельницька влада ігнорує закони про державну підтримку преси. Не укладає договори про висвітлення своєї діяльності з газетами, які реформуються. За «велике людське спасибі» журналісти “Подільських вістей”  друкували інформації про заходи,  розміщували здравиці, інші матеріали. Словом, чи не про кожний крок керівництва ОДА знали читачі видання. Натомість отримали за підписом заступника голови ОДА В. Кальніченка відповідь, що заборгували «ПВ» не 107208 грн. (2016 р.), а... 61344 грн. Та і тих не повернули! Голова ОДА п. Корнійчук, отримавши на висвітлення своєї «грандіозної» діяльності  87 тисяч гривень, не розрахувався з «ПВ», а роздав їх приватним газетам і телевізійним каналам, які й на копійку ще не напрацювали. Поганий приклад, як відомо,   заразний. Тому шляхом п. Корнійчука йдуть і підлеглі РДА, які теж прагнуть  бачити себе в повний зріст у безкоштовному дзеркалі. Однак журналісти Хмельниччини ніколи не надіялися на добреньку владу. А падіння кріпосницького провладного ярма з їхньої шиї — велика перемога. А далі, звісно,  чекає й велика праця до сьомого поту.
Про все це говорилося в доповіді голови правління НСЖУ Йосипа Ядухи та у виступах багатьох делегатів. Насамкінець було обрано нове правління, яке обрало й новий секретаріат.
Очолити обласну організацію НСЖУ було запроповано чотирьом кандидатам: редактору Славутської міськрайонної газети “Трудівник Полісся” В. Мальчук, екс-голові Хмельницької міської “первинки”  С. Кабачинській, керівнику дирекції “Поділля-центр” Т. Колісниченко і  т. в. о. редактору “ПВ”  П. Лічману. В процесі дискусії  В. Мальчук зняла свою кандидатуту на користь П. Лічмана, а Т. Колісниченко — С. Кабачинської. За результатами голосування остання  отримала 10 голосів, а П. Лічман — 25. Присутніми на конференції були 38 делегатів.
Результати цієї змагальності стали підставою для демаршу С. Кабачинської і Т. Колісниченко, які публічно, з глибокою образою, покинули зал з голосними обіцянками припинити своє членство  в НСЖУ.
Як мовиться у такому випадку: і без Гриця вода освятиться. А втім гідно, з честю програвати  дано, мабуть, не кожному.