Стукають за допомогою, за їжею, яку їм у цю студену пору знайти дуже важко. І «...для когось крихта — це дрібниця, а для пташки — жить чи замерзать», — це рядки з вірша Анатолія Качана «Крихти хліба». Саме він став значним енергетичним поштовхом для створення проекту «Допомога птахам узимку» у Віньковецькому ліцеї, який започаткувала Наталя Кохан, вчитель початкових класів.

— Цей педагогічний метод має багато аспектів. Тому ми спланували цикл занять, — розповідає Наталя Миколаївна. — Зокрема, на уроках природознавства вивчали зимуючих птахів, української мови — писали перекази про птахів, складали вірші. На уроках читання писали літературні твори, вивчали загадки, народні прикмети про пташок. І, звичайно, на уроках малювання діти охоче малювали птахів. Мої третьокласники жваво обговорювали варіанти годівничок (з пластикових пляшок, картонних коробок, пакетів від соку, дерева, з гарбуза — «їстівні»). І, звичайно, усі ці годівнички ми й змайстрували. Простіші виготовили у школі, а, приміром, дерев’яні, — удома, з батьками, за що їм щира подяка. Один батько, до речі, з гумором навіть написав на годівничці «Кафе»...
Потім настав урочистий і радісний момент розвішування годівничок. Емоції дітей важко навіть передати — вони були у захопленні! А тепер тільки підсипаємо корм у годівнички і спостерігаємо за тим, як їдять пташки. Часто це вдається бачити з вікна класу — тішаться безмежно!
Тут важливий виховний результат: діти вчаться бути небайдужими, співчутливими, відповідальними, бо від кожного з них може залежати чиєсь життя, навіть малої пташини. Дитина починає розуміти, що вона може зробити щось корисне, допомогти ближньому. І робити добро зовсім нескладно, а приємно. Ну і, звичайно, формується почуття громадянина, почуття любові до рідного краю, до Батьківщини.
Авжеж, велике починається з малого. Зроби добру справу нині — завтра зробиш ще більше.
Не жалій крихти хліба для голодної пташки...