Рашисти не забирають вбитих своїх «асвабадітєлєй», не везуть додому двохсотим вантажем дітей матерям. Навіщо людям із багато років задурманеними русскою пропагандою мізками знати правду?

Натомість українці, тікаючи від жахіть війни, вискакуючи з палаючих будинків, міст, не знаючи, куди занесе доля, й беручи лише найнеобхідніше, не залишають ні котиків, ні песиків, ні хом’ячків з папугами. До прикладу, на нашому, Хмельницькому, вокзалі, коли люди чітко усвідомлювали, що за кордон улюбленця передати не вдасться, волонтери по всіх групах шукали добрі руки для тваринки. От настільки ми кардинально різні з тим, що братом колись помилково вважали.