З історичної думи добре відомо про долю князя Дмитра Вишневецького-Байду, страченого у Стамбулі.
Але то було не перше його «відвідання» столиці османської Порти, бо він здійснив поїздку до Стамбула ще восени 1553 року.

У Константинополі Вишневецький, найімовірніше, міг домовлятися від свого імені як староста черкаський та канівський про врегулювання прикордонних конфліктів і припинення набігів кримської орди на українські землі. Розуміючи, що без зовнішньої допомоги щойно організованому козацькому війську не обійтися, Д. Вишневецький вирішив скористатися непорозуміннями, які виникли між Портою і Кримом, зав’язавши добросусідські зносини з обома правителями, що зрештою йому і вдалося. Мабуть, найточніше висловився М. Грушевський: це «була ідея союзу на два фронти: опираючися на Литовсько-Польську державу, підтримувати добрі відносини з Туреччиною, держати в руках Крим».