Надрукувати
Категорія: Орбіта краєзнавця
Перегляди: 4089

Князь Олександр Голіцин програв дружину графу Леву Розумовському.

Ця історія надихнула Михайла Лермонтова на створення поеми «Тамбовська казначейша» в 1838 році. У ній ішлося про те, як головний герой виграв у скарбника в карти його дружину. Імена і прізвища були, звичайно, змінені.

У реальності героями тодішньої світської хроніки стали граф Лев Розумовський — син останнього гетьмана України, і князь Олександр Голіцин, котрий був відомий марнотратником, здатним програти в карти все, що мав. У Олександра Миколайовича була красуня-дружина Марія з роду Вяземських, котрою він дуже пишався і возив із собою на всі світські заходи.
У 1799 році граф Розумовський влаштував бал, на якому і познайомився з княгинею Марією. Він був так вражений її красою, що тільки про неї й думав. Добре знаючи про пристрасть її чоловіка до карт, запропонував зіграти партію. В результаті князь програв увесь свій статок і був у розпачі. І тоді Лев Кирилович запропонував йому поставити на кон… дружину Марію. Голіцин ризикнув і знову програв. Розумовський повернув йому все майно, але забрав собі дружину.
Марія Григорівна була дуже розгнівана: як її, княжну Вяземську, програли в карти! І все ж таки пішла жити до графа. Завдяки широкому розголосу церква дозволила розлучення, оскільки князь зруйнував усі священні закони шлюбу. В 1802 році Марія Григорівна і Лев Кирилович одружилися. Проте вищий світ вважав їхній вчинок непристойним і аморальним. Врятував ситуацію імператор Олександр I: під час одного зі своїх візитів до Москви у 1809 році, він на балу запросив Марію Григорівну потанцювати полонез. Цей вчинок реабілітував скандальне сімейство у вищому світі.