Воскресіння Христове – величне свято, з яким пов’язано чимало давніх обрядів, яких дотримувалися наші предки, передавши їх своїм нащадкам. Із сивої давнини тягнуться звичаї Великодня, що в різних регіонах України – свої.

Тиждень перед Великоднем вважається дуже урочистим, а особливо – Чистий четвер та Страсна п’ятниця. Саме Чистий четвер є символом духовного очищення, пов’язаного з обрядами купання, адже вода набуває цілющої сили і забирає всі хвороби й біди. Наші прадіди цього дня купалися, прибирали оселі, перемивали речі домашнього вжитку. А пізно ввечері сідали за стіл до страсної вечері й поминали померлих. Також господині на Поділлі, Галичині, Покутті та Гуцульщині у Чистий четвер (або в суботу) пекли паски. На решті території замішували тісто в Страсну п’ятницю. До речі, у центральній і східній Україні перевагу надають саме сирним паскам, а в інших регіонах – звичайним дріжджовим. Господині вранці вмивалися, одягалися у святкове вбрання, залишаючись наодинці, замішували тісто або в ночвах, або в хлібній діжі. Обов’язково хрестили його перед випіканням. В багатьох селах на Поділлі, за традицією, й донині не бажано нікого пускати до хати під час випікання паски, щоб не зурочити святковий хліб. До прикладу, в Карпатах вірили, що коли паска в печі – не можна сідати, щоб не сіло тісто. А от на Волині казали, аби паска добре виросла, треба було бити лопатою, якою саджали паски до печі, об стелю. Цікаво, що в селах Чорнобильської зони, на Поліссі, разом із сходом сонця виносили паску на вулицю, щоб сонце благословило її. Також на Великдень пекли і бабки – смачну святкову випічку. Однак господині розповідають про відмінності паски і бабки, адже рецептура в них різна. В деяких куточках України бабка була більш здобною, а паска нагадувала хліб (лемки пекли її навіть із житнього борошна), а в деяких – навпаки. От, приміром, Олександра Федорчук
(1934 р. н.) із Славутчини Хмельницької області, описувала відмінності великоднього хліба. Вона розповідала, що паска – велика і кругла, як хлібина, а бабки пекли в ринках. Колись бабки були смачніші, здобніші, а паска на смак нагадувала хліб.
Традиційно до великоднього кошика завжди клали паску, крашанки і писанки, обов’язково кільце ковбаси, сало, сіль, хрін тощо. В деяких селах освячували навіть і ніж, щоб краяти святу паску освяченим ножем. Важливо не викидати освячені продукти з кошика, їх наші прадіди закопували в землю, щоб був гарний урожай.
Вітати зі святами і христосуватися здавна починали одразу після Богослужіння. При цьому зазвичай обмінюються крашанками чи писанками. До речі, перше одержане яйце при христосуванні, потрібно зберігати, бо воно має велику силу. На заході України була традиція одразу після храму не заходити в будинок, а спершу господар обходив своє обійстя. Лише після цього сім’я збиралася біля великоднього столу й промовляли одне одному вже традиційне: “Христос воскрес! Воістину воскрес!”.

На фото: біля зруйнованого храму освячували Великодні кошики на Поділлі, 1953 рік.