На Старосинявщині урочисто відзначили 370 річницю тріумфальної перемоги Української армії під проводом гетьмана Богдана Хмельницького над військом Речі Посполитої під Пилявцями (тепер село Пилява).

Світ тримається на плечах Атлантів: сильних, мужніх, неперевершених. Серед них — він, Іван Іов, — людина доброти й любові, правдивості та стійкості. Сьогодні таких годі й шукати — «не той тепер Миргород, Хорол-річка не та…»

Цікавою, помітною подією літературного життя нашого краю (і не тільки) стала нещодавно перевидана одна з найновіших поем Анатолія Ненцінського «Голоси з Останніх Меж» *.

Юрій Дем’янович Гжимайло народився далеко від України, у Північному Казахстані, в селі Обухівка, Келерівського району Кокчетавської області.
Матір Юрія (тоді їй було 12 років), її сестер і братів, разом з батьками після розкуркулення у 1936 році під конвоєм загнали у вагон-товарняк і відправили зі станції Війтівці у Північний Казахстан. На чужині їх чекали важкі випробування. Жили в землянках, у холоді й голоді...

Москалівський будинок культури, що на Ярмолинеччині, давно не бачив такого велелюддя. А минулої суботи розквітнув вишиванками, ожив дитячим щебетом, щасливим гомоном, щирими посмішками, піснями, що їх, торкаючись кожнісінької душі, так професійно й неперевершено виконували місцевий колектив художньої самодіяльності, учні місцевої школи та молодь. А ще смішив сценками, полонив танцями і приємно дивував гарними подарунками. Свято хліба і села вдалося, ще раз довівши неспростовну істину: хто вміє добре працювати, той і відпочивати гарно вміє.