Стверджує батько військовополоненого моряка.

Життя цього чоловіка, як і його двадцятиоднорічного сина, кардинально змінив один день і тепер воно суцільний неспокій та чекання: коли звільнять Сергія. З тим він увечері лягає, і з тим вранці встає: чи не голодний  син, чи не мерзне, чи нічого йому не болить…  
 Та попри все, Андрій Миколайович Цибізов вірить, що син повернеться. Це йому пообіцяв Президент, коли приїздив до Хмельницького. Він сказав, що українські моряки – справжні герої. Вони у повній відповідності до вимог міжнародного законодавства проявили мужність, волю та витримку під час нападу ворожого спецназу. І Україна боротиметься за них до кінця. До того ж, увесь цивілізований світ вимагає від Кремля звільнити військовополонених українських моряків. І ця віра додає йому сил.

Ми — мужчини,
й за кодексом честі ми чинимо –

Не для вигод і пільг, не для слави й хвали.
Є високий,
шляхетний закон між мужчинами:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?
(Іван Світличний).
Не люблю розпочинати епіграфами матеріали. Та чомусь засів вірш Івана Світличного в голові з моменту знайомства з героєм нинішньої оповіді: ну от точно про нього. Попри зовсім юний вік, у нього стільки отої чоловічої справжньості, ба, власне чоловічності, непідробної мужності, неабияких витривалості та сили волі й водночас скромності, непідкупного патріотизму, товариської солідарності, виняткової відданості. Неговіркий і непублічний, про його характер чітко говорять вчинки. Вразив такий не по роках дорослий погляд — й не дивно: пережити-звідати довелося сповна. Війна…

Без сумніву, творити красу, що дарує велику радість іншим, здатні лише незвичайні люди. Бо хіба можна, до прикладу, передати у візерунках ніжність, якщо серце твоє черстве? Невже з’являться світлі емоції у того, хто живе у злобі?
Робити інших щасливими, розділяти з ними натхнення можуть лише духовно багаті та добрі люди. Як, до прикладу, Оксана Коріньовська.

Штрихи до портрета Василя Добровольського з нагоди ювілею.

До 100-річчя з дня народження Г. Ф. Скиби.