Майор Євген Савінкін, заступник начальника військового шпиталю з морально-психологічного забезпечення, бої за визволення Станиці Луганської влітку 2014 завжди пригадує з хвилюванням.

розвідник з 16 батальйону про бої за Авдіївську промзону

Молодший сержант Руслан Цішковський потрапив до армії з четвертою хвилею мобілізації. «Спочатку сподівався на повістку, а згодом, коли зі сходу почали привозити полеглих земляків – сам пішов до військкомату», - розповідає Руслан.

Пригадуєте, коли ми, ще малими, не раз чули запитання: ким ти будеш на новорічному шкільному святі? Та вибір з-поміж казкових героїв в минулі часи був невеликий: дівчатка – сніжинками, зрідка – сніговими королевами, а хлопчики – ведмедиками, мушкетерами тощо. Проте всі з особливим дитячим трепетом і хвилюванням у душі, хоч би не забути віршика, чекали свята чи то в садочку, чи в школі. Та й Дід Мороз і Снігурка, ясна річ, тішили солодкими подарунками, все ж таки свято особливе – сповнене чарівності та казковості.
Припорошував комірці сніжок, під ніжками чути хрускіт, бо морозець постійно нагадував, аби не забути шарфика, а ми – геть малі, схопивши батьків за руки, поспішали на свято Нового року. По дорозі бубоніли під ніс рядки з вірша, а в думках вже чимдуж летіли юрбою зі сніжного горба. Чоботи повні снігу, щоки розпашілі, рукавиці хтозна-де, а головне – заагнати нас до хати було неможливо… Зими так чекали, бо ж розваг було стільки, що уроки робили вже поночі, обіцяючи мамі завтра цього не повторити. Та де там – на завтра планів сила-силенна – ковзанка якраз підмерзала…

…після загибелі чоловіка Сергія Михайловича на Майдані, у мене було два шляхи — сидіти і плакати біля його портрета, або продовжити жити і боротися за двох…

Т. БОНДАРЧУК.

 

…Він сидів біля сміттєвого бака, голодний кілька днів, бо вуличні безпритульні собаки не один день ганяли чужака – дорослого пухнастого кота. Тож, змушений шукати порятунку на деревах, сидів там впроголодь, заклякнувши від холоду. Та головне – не звик до вулиці, бо ще кілька днів тому ніжився в квартирі своїх господарів, був улюбленцем. А потім (сюжет історії до болю знайомий) – пошкрябав якусь річ – і гайда на вулицю, викинули, як непотріб.