Щоразу, коли зустрічаєшся з Тетяною Баско, ловиш себе на думці: ось такі люди не творять добро напоказ, заради «галочки», іміджу, не кричать про здобутки й заслуги, а просто роблять те, що велить їм серце. Таня, її чоловік Сергій, донька Аня — волонтери ще з часів Майдану. І коли на сході України розпочалися військові дії, до сім’ї Баско долучилися десятки інших хмельничан, розпочавши активну волонтерську діяльність.

Ще зовсім недавно дорослі та найменші хмельничани були героями його телерепортажів, а сьогодні в об’єктиві його камери — вся Україна.

Микола Лучинський, вікарій парафії Христа Царя Всесвіту (місто Хмельницький), душпастир молоді Кам’янець-Подільської дієцезії, капелан-психолог християнської служби порятунку своєю місією вважає служити людям там, де посилає Бог. «Господь покликав, аби я був його знаряддям у цьому світі», — переконує священик.

...На тебе не перестаю молитись,
Та кожному своє Господь дає.
І як би довго ниточці не витись —
Початок і кінець у всого є...

Смерть обирає кращих? Тих, хто її, як і ворога, не боїться, хто стає на захист батьківщини, своїх рідних — мужньо, у повний зріст... Але смерть несправедлива — чому вона забирає молодих, у матерів — синів, у маленьких діток — батьків?.. Чому?! Бо це війна, скажете? А чому і далі триває ця війна, неоголошена, підступна, стократ усіма проклята? Чому досі повертаються додому наші у хлопці у трунах, і розриваються від горя материнські серця й помирають разом з їхньою дитиною...