Хоч які б міркування не висловлювалися з приводу сучасної медицини, Петро Брунарський, завідувач хірургічного відділення Волочиської центральної районної лікарні, районний хірург, залишається вірним переконанню, що в медицину треба йти лише за покликанням. Про це та про інше ми говоримо за чашкою чаю в кабінеті лікаря під час його перепочинку перед черговою операцією.

Думка про те, що розвиток суспільства міцно пов’язаний з розвитком медицини, має достатньо велику кількість прихильників. Бо, якщо медицина допомагає нам боротися за найдорожчу цінність – здоров’я, то при цьому надто важливо, які методи лікування, яка апаратура застосовуються. Переконаний у цьому й хірург відділення малоінвазивної хірургії Хмельницької міської лікарні Валерій Гринчук:

В’ячеслав Шаренко народився 1940 року в місті Кременець, що на Тернопільщині. В’ячеславу не виповнилося й року, коли розпочалася Друга світова. З перших днів його батько, офіцер Радянської армії, командир артилерійської батереї Василь Шаренко відправився на фронт, де незадовго загинув під Житомиром.

Минулого року, якраз незадовго до Дня медичного працівника, ми зустрічалися з новопризначеним головним лікарем Хмельницького обласного онкодиспансеру В’ячеславом Морозом, з яким вели мову про подальші плани розвитку закладу. Тож чи вдалося за цей час реалізувати задумане, і які завдання ставить перед собою онкодиспансер сьогодні – розпитуємо у керівника.

Хочу поділитися історією, яку мені довелося пережити. Розповім, як сільські жителі мають змогу відчувати на собі вплив медичної реформи.