Є люди, з якими зустрічаєшся зрідка, і поспілкуватися віч-на-віч випадає не часто, а при кожній згадці про них на душі тепліє. До таких належав і Віталій Суботенко. Неординарна особистість, цікавий співрозмовник, надійний друг — від нього завжди заряджалися оптимізмом, життєлюбністю і вмінням радіти навіть буденним речам. Сам він не раз говорив, що навколишній світ відкривається по-особливому, якщо дивитися на нього радісними очима. І тисячам дітей Хмельниччини Віталій Суботенко дарував цю можливість — побачити дивовижний світ радісними очима.
За 35-літню роботу в офтальмологічному відділенні Хмельницької обласної дитячої лікарні Віталій Васильович Суботенко здобув славу професіонала найвищого рівня, хірурга-офтальмолога, який творить дива. І вже не потрібно було возити дітей з проблемами зору до медичних центрів інших областей, бо Хмельниччина мала Суботенка, ім’я якого з пошаною згадували в медичних колах країни.
Щоправда, лікарську практику він розпочинав педіатром, поєднуючи її з обов’язками дитячого реаніматолога. Згодом перекваліфікувався на дитячого гастроентеролога. Коли ж у Хмельницькій обласній дитячій лікарні гостро постала потреба спеціаліста-офтальмолога, саме Віталію Васильовичу випало створювати нове відділення, підбирати кадри, займатися оснащенням, невтомно працювати та вдосконалюватися. Вже зовсім скоро в офтальмологічному відділенні закладу з’явилося обладнання, про яке раніше й не мріяли, а започаткування хірургічних операцій на очах стало справжнім порятунком для пацієнтів із найвіддаленіших куточків Хмельниччини та для дітей із сусідніх областей. І навіть більше — окремі родини, переїхавши на постійне місце проживання за кордон, своїх дітей привозили на консультації та лікування до Суботенка. Йому довіряли — і це один з головних показників високого професіоналізму. Для нього ж найвищою нагородою було повернути здоров’я дитячим очам.
Свого часу мені, як журналістці, доводилося розповідати про новітні методики лікування, новітню апаратуру, яку вдалося придбати для офтальмологічного відділення обласної дитячої лікарні, доводилося бути присутньою на операціях, які проводив завідувач відділення Віталій Суботенко. І кожного разу могла спостерігати, якими щасливими почувалися батьки, діти яких нарешті подивилися на них «новими» очима. Для кожної нормальної сім’ї здоров’я дитини — найбільша цінність, а рятівник для них стає однією з найважливіших людей у житті.
Але так вже ведеться, що добро завжди стає поперек горла заздрісникам, нікчемам. Ось і виношують підлі й цинічні плани, щоб знищити чужий авторитет, успіх, які для них назавжди залишаться недосяжними. Знайшлася непорядна особа, яка стверджувала, що лікар вимагав у неї хабар — 200 доларів. Хоча доказів цього не було, звернулася до правоохоронців. Вмить з’явилися якісь телевізійники, котрі, бризкаючи слиною, чомусь вимагали звільнення Суботенка. Розганяючи «сенсацію», не чули аргументів керівництва закладу, що це не їхні повноваження, а суду, і що врешті-решт іншого хірурга, окрім Суботенка, наразі немає, десятки планових операцій доведеться відкласти. Та хіба таким є діло до проблем сторонніх, хіба зір чужої дитини дорожчий за насолоду полити жовчю та очорнити професіонала з великої букви?
Поки недруги та покидьки зловтішалися, його чутливе серце тамувало неймовірний біль. І не витримало того пекельного переживання… Весна, яка його завжди надихала і яку так любив ще й через добру традицію збирати друзів на своїй заквітчаній дачі, 13 квітня 2019 року всміхнулася до нього востаннє.
Важка втрата для рідних, близьких, колег Віталія Суботенка посилювалася ще й незавершеним судовим процесом. Хоч дорогу людину не повернути, та все ж дуже хотіли, щоб його добре ім’я не було заплямованим через підступність недоброзичливців.
Судовий процес і справді був затяжним. Та в підсумку Хмельницький міськрайонний суд визнав Віталія Васильовича Суботенка невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення і виправдав у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення (злочину). Невинуватість лікаря вже не викликає сумнівів. Як прикро, що до цього вердикту справедливості Віталій Васильович не дожив.
Наділений багатьма талантами — музикальним (він грав на п’яти музичних інструментах), господарським, лікарським, Віталій Суботенко володів ще й талантом людяності. І навіть через п’ять років від того останнього квітневого дня в його житті заповнити порожнечу світлом, яке було в нього, ніхто не в змозі…
Gismeteo 
