Коли теплого вересневого дня навідалася до 94-річного Дмитра Томащука, найстаршого жителя села, то він не приховував свого здивування. Ніколи не доводилося спілкуватися із журналістами, та ще й улюбленої газети. Хоча є йому про що розповісти — боронив рідну землю від ворога, визволяв Європу від фашизму. І сумно йому від того, що небагато залишилося ровесників із його покоління, на долю яких випало чимало страждань й випробувань воєнним лихоліттям. Тож попросив, аби ми, газетярі, частіше розповідали про фронтовиків.

Для Володимира Блажеєва батьківство — найвище щастя. А ще пишається своєю дружиною Оксаною, бо відважилася народити аж чотирнадцятеро синів та доньок. Велика родина для подружжя — неабияка радість і втіха та сенс усього життя.

Прикро аж до сліз 84-річній Степаниді, бо вона стала зайвою для доньки. Нелегке життя у неї було, — і працювала, і виховувала з чоловіком десятеро дітей. Найменша донька залишилася з батьками. То й вирішили переоформити на неї хату, сподіваючись, що догляне їх довіку. Зраділа вона, хутенько відвезла батьків до нотаріуса, і вони поставили підпис на папірцях.

Подружжя Ганна та Михайло Проказюки часто зустрічають своїх дітей із близьких та далеких доріг. Щоліта приїжджає найстарший з онуків Анатолій. Тут, у домі бабусі й дідуся зростав, бігав до школи. Від дитинства, веселого й безтурботного, залишилися гарні й щемливі спогади. Хіба можна забути бабусин запашний борщ чи духмяний хліб із печі, або пампушки з часником?

З любов’ю, захоплено Людмила Мукомела розповідала про своїх вісьмох дітей. Без сумніву, вона щаслива синами й доньками. Кожен день із ними — неповторний.