І не очікувала Катя Киричок, що її шкільний твір дасть поштовх для написання книги. Коли в її щасливе і безтурботне життя увірвався маленький песик, який відкривав для себе світ, даруючи яскраві емоції та гарний настрій, закортіло дівчинці про нього розповісти.

Світлина 1912 року.

Крейсер “Варяг”. Скільки історичних повідомлень, свідчень, легенд, віршів, пісень стосуються цього легендарного корабля, який був затоплений у корейському порту Чемульпо силами самого екіпажу під час російсько-японської війни 1904-1905 років. Героїчний вчинок полягав у тому, що замість полону екіпаж вибрав неординарне рішення.
Хмельничан ті далекі події пов’язують тим, що у нашому місті проживає внучка члена екіпажу крейсера “Варяг” – Жаруна Луки Івановича. Це Ольга Савівна Дробот, викладачка місцевого університету. Правда, участь у затопленні крейсера Лука Іванович не брав. Саме тоді він долав відстань із Владивостока до рідного Вишнополя, що на Черкащині.

У давніх дівочих мріях Олена бачила себе в оточенні школярів. Однак не думала і не гадала, що вчителюватиме у сільській школі. Та й не сподівалася, що стане багатодітною матір’ю, а цю нелегку ношу виховання чотирьох доньок та сина розділить чоловік Петро Ільчук.

Майже сорок років тому Микола Матусець обрав педагогічну стезю і її торує. Та й нині його посада директора Берездівського опорного ліцею вимагає неабияких зусиль та енергії. Однак Микола Васильович знаходить час для творчості — продовжує натхненно працювати над словом. Його щирі, відверті поетичні рядки хвилюють, налаштовують на роздуми.

Саме такий термін ув’язнення визначив Хмельницький міськрайонний суд матері, яка до смерті побила чотирирічну донечку.