Хоча й Віктор Кучер зростав у Шепетівці, та все ж Хмельницький став для нього рідним містом. Не дивно, бо навчався у військовому училищі, а невдовзі зустрів свою суджену Наталю. І уже до місця призначення служби поїхав з коханою дружиною. Хоча й Наталі праглося осілого життя, та все ж не раз слідом за чоловіком переїжджала. Та що вдієш, за милим хоч на край світу.

У різному виконанні слухала відому пісню — танго «Гуцулка Ксеня.» Проте ця улюблена мелодія по-особливому зазвучала, коли троє дівчаток узялися награвати її на трубах. Здавалося простенький музичний інструмент, але враз шкільний зал наповнився ніжними звуками, які полонили серця присутніх.

Мою маму Марію Максимівну Протас сусідка в Деражні Нелла Павлівна Кулик назвала людиною з великим талантом. І було це 10 років тому, під час маминого похорону.

У рідному селі Клавдія Козютинська — знана рукодільниця. Її весільними рушниками прикрашали ікони, якими батьки благословляли дітей, на них тримали пишні короваї, зустрічаючи молодих після вінчання. І вишила Клавдія Володимирівна понад півсотні таких оберегів не лише для своєї рідні, а старалася для подруг, знайомих і односельців.
Оселя пенсіонерки теж заворожує рукотворною красою — веселковими кольорами милують рушники й серветки, барвисті картини, квіткові орнаменти на подушках великих та малих.

З ранньої весни аж до пізньої осені подвір’я Олександри Шейкевич прикрашають квіти. І про цю ні з чим незрівнянну красу  вона може годинами розповідати.