І він чарівний та дивовижний. Адже в умілих руках звичайні атласні стрічки перетворюються на різнобарвні квіти — вишукані, наче справжні. Із них створює прикраси для волосся, українські віночки, використовує для оздоблення пасхального кошика та оберегів.
Понад вісім років тому це давнє японське мистецтво створення прикрас для волосся привабило Ірину дивовижними і витонченими формами квітів, різноманіттям їхніх яскравих фарб. Ці барвисті вироби виготовляє у стилі канзаші, внісши в техніку національний колорит.

— У цьому я переконувалася не раз. А після тієї біди, що спіткала мене нещодавно, молю Бога за здоров’я кожного, хто допоміг, — розповідає 83-річна Діна Максимівна Побережна, жителька села Боднарівка на Ярмолинеччині. — Якби була одна в своєму нещасті, то, думаю, пережити його не змогла.

Фатальна мить украй змінила життя двадцятирічного Олега Михайловського. Після нещасного випадку так і не зумів стати на ноги. Однак слабке здоров’я не стало на заваді дістатися до вершини своєї мрії. Невтомно трудиться, майструючи унікальні вироби з дерева, які часто міцному і здоровому не під силу.

Із 16 років Таїса змушена була працювати в колгоспі і стати першою помічницею для мами. Таїсин батько пішов на фронт під час Другої світової війни і побачити його дружині та двом донькам вже ніколи не довелося — пропав безвісти.

Напевно, майже кожен житель Хмельниччини та й інших областей, якщо не бачив, то точно чув про надзвичайної краси палац у селі Самчики, що на Старокостянтинівщині. Це справжній палацово-парковий ансамбль, який є одним із найкраще збережених до наших днів. Він зачаровує, бо енергетика в ньому направду дуже особлива, а головне — вражає його архітектурна вишуканість. Кожна деталь в інтер’єрі змушує буквально прикипіти поглядом, і тієї миті відчуття часу кудись зникає…