Доброго дня, дорога редакціє. Оце вперше вирішила написати: дощ за дощем, тож, на превеликий жаль, є у незвиклого до відпочинку селянина час. Адже зазвичай від весни до пізньої осені клопотів у сільських жителів хоч відбавляй.

На найулюбленішу свою справу – читання газет –відводила час уночі. Втім не рятівний відпочинок у нинішніх дощах, а справжня згуба. Ллє-періщить без упину. На городах хоч рис вирощуй. Вода стоїть – не влізеш. А потім як засклепить! І вже не треба ходити до ворожки, аби здогадатися: лишиться цього року той і так кинутий напризволяще селянин без городини, а де град добряче цвіт вибив, там і без садовини. Але я ще не про те. Хочу поділитися своїми міркуваннями стосовно доцільності, ба, вірніше, рентабельності, утримання корови, яка колись вважалася годувальницею.

Новації проникають у різні сфери нашого життя пропорційно тому, як змінюється світ і які вимоги висуває кожна наступна доба. Нові, нестандартні підходи в роботі з безробітними громадянами віднедавна запроваджені й у Хмельницькому обласному центрі зайнятості. Про це розповів на зустрічі з журналістами директор центру Сергій Черешня.

Що не кажіть, а, приїжджаючи в нове місто, отримуєш перше враження перебуваючи ще на пероні вокзалу. Й мимоволі ловиш себе на думці, що з часом стираються якісь фрагменти самої подорожі, а архітектура, фасад вокзалу врізається в пам’ять надовго, бо звідси й починається саме місто чи містечко… 

Все більше хмельничан виїжджають за кордон у пошуках кращої долі: молодь — вчитися, старші — працювати, бо тим, хто немає аптечно-медичного бізнесу, не торгує пальним, газом, електрикою, тобто заробляє мозолями, вижити  в країні важко. «А чи є хоч якісь позитивні зміни на ринку праці», —  цікавимося у директора Хмельницького обласного центру зайнятості Сергія Черешні.

Господарства Чемеровецького району розпочали жнива.