У весняні дні, з наближенням дня Перемоги, усе частіше оживають  спогади  про воєнне лихоліття, додаючи  Тетяні Ямяк болю й туги. Її батько Василь Ґедзь пішов на фронт у червні 41-го року і не повернувся. Не пам’ятає, як він прощався зі своїми двома  доньками, а дружину просив, аби берегла їх. Це уже мама розповідала Тетяні, коли  вона підросла. А от часто у пам’яті воскресає 44-й рік, коли на її вулиці з’явилися німці, які уже втікали.

Відразу чотирьох дітей привело подружжя Тетяна та Юрій Дударчуки у свій дім. Уже майже рік у сиріток є мама й тато. Тож свій день народження шестирічна Софійка уперше святкувала у сімейному колі. Дивували дівчинку не лише подарунки, а й торт, який їй спекла матуся. Цю радість відчула спочатку Софійка, а невдовзі і її молодша сестричка Галинка.

Нарешті прокидається весна. Розплющують очі котики на вербі, прилетіли лелеки. Чуєш, Вікторе, весна, вже четверта весна, яка приходить без тебе. А тебе так бракує мамі, татові, сину, твоїм друзям, у пам’яті яких ти залишився добрим, працьовитим, відкритим. Мама приходить до твоєї могили, яка густо зрошена її гіркими сльозами, і вкотре просить, щоб ти повернувся, бодай у снах, щоб розповів, як тобі там…