Свідчення Тайри (Юлія Паєвська) Гельсінській комісії США (скорочено).

️Тайра про себе: «Мене звати Юлія Паєвська. Мої побратими звуть мене Тайра. За професією я графічний дизайнер, а також президент однієї з федерацій Айкідо України. Росіяни називають мене нацисткою. Так вони називають усіх, хто чинить їм спротив, або просто не хоче бачити росію в Україні. Перші 20 днів цієї війни я провела в Маріуполі, який перетворився на пекло. Після цього я провела 3 місяці в російському полоні. І це теж було пекло».

На шляху до звитяги не буває маленьких справ. У цьому переконані юні патріоти Городоччини Святослав Койчев та Нікіта Кілянчук. За три дні на облаштованому, з власної ініціативи, блокпосту хлопчакам вдалось зібрали 680 гривень для потреб ЗСУ. Усі перехожі позитивно реагували на таку потрібну і важливу справу юних волонтерів і охоче їх підтримували. За ці кошти будуть придбані ліки для наших Захисників.
Дитячі ініціативи крок за кроком наближають нашу Перемогу, а така діяльність нагадує про те, що існує тил, а допомагати і ставати в нагоді у важкі часи воїнам – це про вчинки і дорослішання.

Працюючи за напрямком «Служба розшуку», волонтери Українського Червоного Хреста здебільшого шукають військових – тих, які в полоні, або тих, місце перебування яких невідоме протягом довгого часу. Такі реалії війни. Проте є й інші реалії, і їх насправді чимало, – цивільні, які через війну та спричинену нею евакуацію, іноді – в екстремальних умовах, опинилися в різних регіонах України та не можуть знайти одне одного без сторонньої допомоги. Пошуком рідних, з якими втрачені зв’язки, займаються, зокрема, волонтери Хмельницької обласної організації Українського Червоного Хреста.

17 липня свої славні ювілейні іменини зустріла Зоя Генріхівна Яцковська з села Залісці, що на Дунаєвеччині. Непросте життя довелося прожити жінці, однак зі всіма викликами й труднощами гідно впоралася, а головне, працюючи вчителем, зуміла навчити не одне покоління вдячних учнів.

Легендарна 3-я окрема танкова Залізна бригада із Хмельниччини відзначила шосту річницю створення.

«У нас є повідомлення для росіян: якщо ви хочете вибратися звідси живими — тікайте!» — виніс у заголовок свого великого репортажу для британської «Daily Mail» військовий журналіст і письменник Девід Патрікаракос (David Patrikarakos).  Чим Оборонці надихнули англійського автора — читайте в українському перекладі найцікавіші фрагменти його публікації. 

Молодий солдат із татуюваннями на обох руках — це 27 річний командир танка Антон. Поруч з ним сидить Віктор (ліворуч), сивий солдат, якому скоро виповниться 55, і тихо п’є каву з жерстяної кружки.