Вона ніколи не думала, що працюватиме на пошті. І пошта колись для неї, юної, уособлювалася лишень у постаті листоноші, яка регулярно приносила до їхньої домівки газети та журнали. І заходила практично у кожен двір, бо тоді періодику передплачували майже всі.

Як ніколи, міцно-міцно, Євген обійняв свою матір і пішов не оглядаючись. Його постать віддалялася, а Олена Андріюк стояла біля хвіртки й дивилася синові вслід. «Ти більше його не побачиш!» — раптом почула голос за спиною. Роззирнулася навколо — нікого. Гнала від себе тривожні думки, бо ж, напевне, втомилася, ночі недоспані, збирала сина в дорогу, то й казна-що вчувається. Адже ж не раз проводжала сина й зустрічала відтоді, як він вирішив стати військовим. Коли йому вісімнадцять виповнилося, то підписав контракт.

Ці слова належать легендарній особистості, яка ввійшла в історію британської політики і світової загалом як «залізна леді»... Безсумнівно, лише рішучим і наполегливим під силу підніматися вгору, брати висоту. В іншому випадку, якщо стояти і просто споглядати вершину, не ризикнувши кинути їй виклик, пізнати смак перемоги не вийде.

Олена Пендак з нетерпінням чекала завершення реконструкції тваринницьких комплексів в Остапківцях, аби прийти сюди на роботу дояркою.

Про таких як Інна Ящук кажуть: «Успішна жінка». Декан факультету початкової освіти та філології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, доктор педнаук, професор, депутат обласної ради, громадський діяч, чудова дружина і мама – здається, це і є складові визнання, поваги й уявлення сторонніх про бажаний успіх.
Проте чи збігаються вони з її переконаннями? Якою бачить місію жінки в сучасному світі? Про це та про інше ми й ведемо розмову з Інною Ящук за чашкою чаю.