У Василя Паламарчука багато друзів у письменницьких і журналістських колах. І ще більше шанувальників його творчості. Народився відомий в Україні журналіст і письменник Василь Паламарчук вісімдесят літ тому на хуторі Гончариха Старосинявського району Хмельницької області. Розташовувалося те родинне поселення на землі, купленій його хазяйновитим прадідом Степаном. А в рідне село матері – Митинці цього ж району – вона привела його, шестирічного, двох сестричок і братика, коли батько перебував у сибірській в’язниці, бо приніс додому полови, щоб спробувати нашукати в ній зернин.
Але діставалося їхній родині, як кажуть, з усіх боків. Якось партизани роздобули зброю, попросили Миколу Івановича, батька Василя, заховати її. Виніс на горище, та дуже швидко прийшли німці і знайшли. Батька забрали спершу на станцію Адампіль, а потім – у Старосинявську комендатуру, де жорстоко катували. Це був березень 1944-го. Відчуваючи наближення визволителів, німці зникли, залишивши двох вартових. Завгоспом комендатури виявився чоловік, який служив в армії зі старшим братом Миколи. Він їх застрелив і випустив арештантів.

Генеральний директор Понінківської КПФ Руслан Сава і машиніст папероробної машини, захисник Михайло Олійник.

Ще понад століття тому шотландський письменник Семюел Смайлс зазначив, що весела людина створює навколо себе веселий світ, а похмура людина створює собі світ похмурий. Це певною мірою стосується і нашого Героя-Захисника Михайла Олійника, робоча зміна якого на Понінківській картонно-паперовій фабриці закінчилася 24 лютого 2022 року. Які би життєві проблеми і особисті перипетії не переслідували його впродовж життя, щира усмішка, добра натура та весела вдача здатні повернути все на світлий бік.

Є люди, з життєвої біографії яких можна вивчати історію нашої країни, адже пережили разом із нею чимало пам’ятних подій. Серед них – шанована в місті та й за його межами людина: вчитель, письменник, наставник, почесний громадянин міста Красилова Микола Тарасович СОЛТИС.

Майор поліції Віктор Столяр, який працює на посаді старшого спеціаліста-криміналіста слідчого управління Головного управління Нацполіції у Хмельницькій області, після роботи на Херсонщині, каже, що жодного разу не чув, аби хтось там шкодував за «русскім міром». І підтвердженням цьому є непохитна віра людей в Перемогу України над ворогом.

Старшим жителям Старосинявщини та Летичівщини добре відоме ім’я Миколи Юхимовича Задорожного, адже саме йому на посаді секретаря райвиконкому, пізніше – заступника голови райвиконкому, голови селищної ради в Старій Синяві випало дбати про розбудову краю, про забезпечення належної роботи виробничих підрозділів, колгоспів, контролювати різні напрями життєдіяльності території. У далекі 60-ті роки такі посади могла обійнята лише дуже відповідальна, порядна людина, мудрий керівник, наділений талантом організатора. Той період у житті області також був позначений територіальною реформою, утворенням нових районів, селищ. І, перебуваючи біля витоків таких змін, Микола Задорожний залишався вірним головному прагненню – залишити добрий слід на землі.