ВОС 100 — стрілець — чи не найбільш поширена, затребувана і небезпечна військова професія у переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних сил України. Саме таку отримав і розмелювач розмольно-підготовчого відділу ТОВ «ПКПФ-Україна» Віктор Сосновий після проходження базової військової підготовки. Здібного до навчання чоловіка було направлено до Британії, аби ще більш поглибити ази військової науки, бо строкову службу він у свій час не проходив.
Проте, повернувшись в Україну, не встиг реалізувати набуті за кордоном військові знання і досвід. Вже за місяць участі у жорстоких боях Віктор отримав осколкове поранення нижніх кінцівок. Після госпіталю — знову у бій. У складі 25 ДШВ стрілець Віктор Сосновий пройшов найгарячіші точки Луганщини, потім був Куп’янський напрямок Харківщини.
Психологи радять не запитувати військових про їхні бойові звитяги, але слово за словом, спогади, мов страшний сон, зринають із вуст нашого Героя-Захисника. Він пригадує свій останній бій на Куп’янському напрямку, де отримав важке поранення обох рук. Тоді п@дори лізли, як сарана, ніби обкурені, не реагуючи на шквальний вогонь. Наші захисники героїчно відстрілювалися. Коли оскаженілі кати, які значно переважали за кількістю, майже впритул наблизилися до окопів, їм назустріч мужньо піднявся Герой Віктор Сосновий. У ті хвилини він не думав про страх, про смерть, про геройство, — думав лише про обов’язок як командира підрозділу вберегти своїх побратимів. В ті лічені секунди не спрацював навіть інстинкт самозбереження. Але доля виявилася прихильною, вберегла життя бійцю, мінні осколки повністю зрешетили обидві руки. Побратими врятували командира, який стікав кров’ю, доставили у медзаклад. Попри важкі поранення, Віктора тішить думка, що в тому бою все ж не дали ворогу просунутись ні на метр рідної землі.
Нині наш захисник понінківчанин Віктор Сосновий перебуває на реабілітації. З усміхом згадує, як ще недавно його доглядала і, в прямому значенні цього слова, з ложечки годувала кохана дружина. Важко дається моторика пальців рук, хоч самі руки вже може зігнути у ліктях, хоча ще місяць тому це здавалося неможливим. Маленьке досягнення — але і ложку вже може тримати, нехай поки що лише лівою рукою, втім прогрес у відновленні здоров»я вже є.
І хоча поки що зарано говорити про повне одужання, про плани на день завтрашній — Віктор Сосновий готовий знову стати на захист рідної землі, своєї сім’ї. І попри все мріє, щоб його ще неповнолітні сини зростали у мирній і незалежній Україні й їм не довелося брати до рук зброю.
Шануємо і підтримуємо, гордимося своїми Героями!
На фото: Підтримуємо своїх поранених захисників. Працівник Понінківської картонно-паперової фабрики Віктор Сосновий, директор підприємства Руслан Сава.
Gismeteo 
