Відрадно, що редакційна пошта рясніє листами від наших шанованих дописувачів. І хоч іноді вони приходять із невеликим запізненням, однак ми не можемо їх оминути увагою, намагаємося конструктивні й цікаві думки публікувати. Так, нещодавно до нас прийшов лист від Атаманюка Григорія Сергійовича – ветерана Великої Вітчизняної війни і праці, єдиного в області та місті Хмельницькому кавалера чотирьох медалей «За відвагу». Він також нагороджений орденами: «Вітчизняної війни» І ступеня, «Червоної Зірки», «За мужність» ІІІ ступеня; медалями «За звільнення Варшави», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «За взяття Берліна», «За взяття Кенігсберга» та іншими. Йому присвоєно звання «Почесний ветеран України» та «Почесний громадянин міста Хмельницького», його світлина була занесена на обласну Дошку пошани.

Коли спершу «говорять» очі, часом і слів не треба. Та коли вони ще й так по-щирому сяють, випромінюючи добро й особливе тепло, якось стає на душі легше, приємніше й затишніше…
Після знайомства з Валентиною Василівною ДАНИЛЮК – начальником Красилівського відділення поштового зв’язку – залишився дуже приємний «післясмак», бо в цієї жінки особлива енергетика, вона дуже відкрита й щира. До таких людей завжди хочеться навідатися, бо й вони раді гостям. Та й земля благословенна – Красилівський край здавна славився гарними й працьовитими людьми.

Попри зовсім молодий вік Світлана САВІЦЬКА зі станції Ярмолинці «Подільські вісті» передплачує доволі давно. Припали до душі «Любисток», «Весела ха-хата», багато нового про рідне Поділля і Ярмолинеччину зокрема дізнається з «Орбіти краєзнавця», не раз впізнає знайомих з листів у «Зворотному зв’язку», імпонує жінці, що справедливо порушують журналісти часопису болючі, критичні, злободенні теми нелегкого сьогодення, не прикривають оголену правду життя, а «Цілитель» і Добра страва» стали добрими порадниками, бо ж не перестають дивувати хорошими доступними рецептами. Крім того, ця привітна, завжди усміхнена красуня ще й сприяє передплаті часопису. Бо це входить в її обов’язки: працює інструктором з передплати у Ярмолинецькому поштовому відділенні зв’язку, відповідає за передплату періодики у Городоцькому та Віньковецькому районі.

нас завжди зустрічають у довгих службових поїздках направду наші найкращі друзі та партнери – працівники поштового зв’язку. І начальники відділень, їхні заступники, і оператори, листоноші – всі, наче злагоджений механізм, працюють задля кожного свого клієнта на всі сто, завжди намагаються робити все якісно та оперативно. Та й за роки вже знають майже кожного в обличчя, а особливо тих, хто чекає  працівника пошти в селі. І немає значення –  чи то віддаленому, чи ближньому – листоношу виглядають, особливо старенькі, як рідну, тож вона має навідатися, аби принести пенсію, соціальну допомогу, прийняти комунальні платежі, доставити замовлені товари та ліки.  Та й недарма їх вже давно назвали «зв’язковими зі світом», вони приносять в оселі тепло й турботу: і часом вислухають проблеми й біди, і розрадять, і порадіють. А потім знову, взявши велосипед, навантажений кореспонденцією та товарами, накручують десятки кілометрів вже не один десяток років…

Олександр Дарморос, молодший лейтенант 8-го полку спеціального призначення, 25 березня 2016 року отримав важкі поранення внаслідок вибуху протипіхотної міни під час виконання завдання в Луганській області. Він втратив зір, а ліву ногу довелося ампутувати до коліна. Здавалося б, що людина, яка опинилася в повній темряві, втративши ногу може лише чекати на сторонню допомогу та соціальний захист, може стати безпорадною та перебувати у відчаї. Але це все не про Олександра!