Як ніколи, міцно-міцно, Євген обійняв свою матір і пішов не оглядаючись. Його постать віддалялася, а Олена Андріюк стояла біля хвіртки й дивилася синові вслід. «Ти більше його не побачиш!» — раптом почула голос за спиною. Роззирнулася навколо — нікого. Гнала від себе тривожні думки, бо ж, напевне, втомилася, ночі недоспані, збирала сина в дорогу, то й казна-що вчувається. Адже ж не раз проводжала сина й зустрічала відтоді, як він вирішив стати військовим. Коли йому вісімнадцять виповнилося, то підписав контракт.

Олена Пендак з нетерпінням чекала завершення реконструкції тваринницьких комплексів в Остапківцях, аби прийти сюди на роботу дояркою.

Про таких як Інна Ящук кажуть: «Успішна жінка». Декан факультету початкової освіти та філології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, доктор педнаук, професор, депутат обласної ради, громадський діяч, чудова дружина і мама – здається, це і є складові визнання, поваги й уявлення сторонніх про бажаний успіх.
Проте чи збігаються вони з її переконаннями? Якою бачить місію жінки в сучасному світі? Про це та про інше ми й ведемо розмову з Інною Ящук за чашкою чаю.

Ці слова належать легендарній особистості, яка ввійшла в історію британської політики і світової загалом як «залізна леді»... Безсумнівно, лише рішучим і наполегливим під силу підніматися вгору, брати висоту. В іншому випадку, якщо стояти і просто споглядати вершину, не ризикнувши кинути їй виклик, пізнати смак перемоги не вийде.

Ці слова невипадково стали девізом для жінки, яка направду вкладає в них багато змісту, бо кожен день – маленька дещиця у велику справу – життя. А воно, звичайно ж, таке непередбачуване й насичене різними барвами… Ганна Чоп – працює листоношею у Хмельницькому відділенні поштового зв’язку № 17 вже десять років, вкладає в роботу частинку душі, помножену на людяність, доброту та сумлінність. І результат не забарився – таких людей цінують і так чекають передплатники. Та й вона, в свою чергу, пам’ятає про всіх, кому треба зателефонувати, до кого треба прийти.