Саме ці слова ми почули, переступивши поріг Хмельницької міської лікарні ветеринарної медицини, що в мікрорайоні Ракове. Їх промовив вдячний господар свого улюбленця — безпородної кішки, якій провели кесарів розтин під час пологів. Її він підібрав на вулиці — зовсім кволу та виснажену.
Направду професія ветеринара — це справжній поклик серця, за яким слідуєш усе життя... Бо в його руках — життя беззахисної тварини, яка з тривогою і острахом в очах повністю довіряє йому своє життя. І немає різниці — чи то породиста тварина чи безпритульна, яку вкотре привозять волонтери, — всім тут допомагають, докладаючи максимум зусиль.

Микола Кондратюк був ініціатором збору коштів, і будівництва чотирьох храмів у селах Шепетівського та Славутського районів.

Не раз, не два родичі Євгенії Хамрик агітували її поїхати до них у Москву. Мовляв, стільки людей з їхніх Чемеровець заробляють там копійчину, не маючи ні рідних, ні знайомих, ні нормальних умов для життя. Євгенії ж обіцяли допомогти з працевлаштуванням, і в своїй сім’ї прихистити. Та й гроші, аргументували, зароблятиме далеко не ті, що на пошті. Вона відмовлялася навідріз.

Завітавши до оселі Ніни Іллівни Туренко, яка проживає в Лисанівцях Старосинявського району, були приємно вражені теплою зустріччю з нашою давньою передплатницею.

П’ять років тому, 27 липня 2014 року, загинув один із кращих захисників України, капітан, начальник розвідки 1-ї гаубичної самохідної артилерійської батареї гаубичного артилерійського самохідного дивізіону 72-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України Анатолій РОМАНЧУК.