Микола Іванович ПОЛЮК народився в 1931 році в багатодітній сім’ї на Красилівщині, в селі Баглайки. Разом із батьками, як розповідає співрозмовник, їх було десятеро. Жили дружно, пліч-о-пліч проходили труднощі й біди: голод, війну. «Зараз уже немає рідних, – мовив він. – Батьки давно відійшли у вічність, а сестри з братами – з роками».

Хоч кого у Доброгорщі запитайте: «Де живе бабуся Ганя?» — обов’язково вкажуть на хату Ганни Миколаївни Трубай. Бо в селі її так і кличуть, по-домашньому, тепло та ніжно — бабця Ганя.

На Хмельниччині прізвище Іващуків досить відоме. Особливо — в колах аграріїв. Старші покоління сільгоспвиробників добре знають Героя України Петра Іващука. Згодом гучно зазвучало ім’я його сина — Сергія Іващука, котрий перейняв від батька не лише господарський, організаторський хист, очоливши науково-виробничу агрофірму «Перлина Поділля» в селі Квітневе Білогірського району, а й заявив про себе в політичному житті, очолив в Хмельницькій обласній раді депутатську фракцію аграріїв. Та наша розмова за чашкою чаю торкалася не лише виробничих і політичних питань.

Напередодні Дня родини* нам удалося поспілкуватися з сім’єю, в якій усі чоловіки захищають Україну від ворога. Наша розповідь про офіцерську династію Герасимчуків зі Старокостянтинова.

А головне — завжди зустрічайте день прийдешній із посмішкою, стверджує Катерина МІЩЕНКО — заступник начальника Старосинявського центрального відділення поштового зв’язку. Та й підтвердження цим словам — її щира посмішка й відкритість душі. Вона так звикла йти по життю, долати труднощі, перешкоди, бо позитивне налаштування, впевнена жінка, допомагає легше пройти свій шлях. А він у кожного, ясна річ, свій.