Здається, вчора прийняла Наталя Мукомела пошту в рідному селі Буйволівці, що на Ярмолинеччині, а навесні вже буде тридцять літ. Тоді, пригадує, й людей було вдвічі більше — 1600 мешканців, й колгосп місцями робочими молодь забезпечував, і школа ще була й дитячими голосами повнилася… Словом, вирувало життя. Тож молоденька завідуюча поштовим відділенням мала чимало обов’язків: і пенсії правильно видати, адже пенсійні справи тоді на пошті велися, це нині Пенсійний фонд все обліковує-нараховує, лише відомості передає, на періоди виплат розділені; і перекази, бандеролі оформити, телеграми прийняти, відправити. А що вже періодики було! Стільки газет, журналів розносили сільськими вулицями дві листоноші, які були у підпорядкуванні Наталі! Нині ж у Буйволівцях жителів трішки більше 600, це переважно пенсіонери, і школа закрита, і періодики в десятки разів менше, й листонош інших уже немає — давно скоротили їхні посади. А ось обов’язків у Наталі Мукомели ой як побільшало. Нині вона листоноша на 0,59 ставки і керівник відділення — на 0,3… Хоч ставки ті ледь до мінімалки дотягують, направду ця тендітна жінка — і листоноша, і заввідділенням, і постачальник продуктів, й інспектор з обліку електроенергії, і касир, і, як жартівливо себе називає, другий батюшка на селі.

Так сталося, що з Лідією Миколаївною ми зустрілися через тиждень після смерті її чоловіка Василя Олександровича. Ровесники — обом по 59 років — ніхто й не думав, що Василь Олександрович несподівано покине цей світ. Але буквально протягом кількох днів усе й сталося: раптова хвороба, операція, похорон...

Згадуючи Дмитра Прилюка, думаю про те, що зустрічі з людьми, які виявляються знаковими в наших долях, не є випадковими, таки слід шукати свою логіку. Бо справді саме такою зустріччю і було для мене знайомство з Дмитром Михайловичем.

Пошта на селі — це цілий світ. І зв’язковий з цим світом, звісно ж, листоноша. Тримає той зв’язок своїм привітним «добрий день» у кожному дворі, коли приносить газети чи пенсію. Щирою розмовою, коли ділиться новинами. Взагалі, тримає відповідальним виконанням усіх своіх обов‘язків: чи приймає оплату за комунальні послуги, чи оформляє передплату на періодику, чи зрештою, несе олію й пральний порошок у найглухіший куток села.

До 90-річчя від дня народження відомого на Поділлі  архітектора Ізяслава Медведовського.