Старшим жителям Старосинявщини та Летичівщини добре відоме ім’я Миколи Юхимовича Задорожного, адже саме йому на посаді секретаря райвиконкому, пізніше – заступника голови райвиконкому, голови селищної ради в Старій Синяві випало дбати про розбудову краю, про забезпечення належної роботи виробничих підрозділів, колгоспів, контролювати різні напрями життєдіяльності території. У далекі 60-ті роки такі посади могла обійнята лише дуже відповідальна, порядна людина, мудрий керівник, наділений талантом організатора. Той період у житті області також був позначений територіальною реформою, утворенням нових районів, селищ. І, перебуваючи біля витоків таких змін, Микола Задорожний залишався вірним головному прагненню – залишити добрий слід на землі.
Робочий день керівника розпочинався о п’ятій ранку, а завершувався мало не опівночі. Виконання планів, налагодження виробництва, бажання вивести земляків на передові позиції були позначені великою добротою та людяністю Миколи Задорожного. Він був із тих керівників, до якого йшли за порадою, допомогою, і слово якого було підкріплене конкретними діями. Його життєва позиція базувалася на простому та водночас ємному правилі: чим більше добра посієш, тим більше матимеш душевної радості. Таким же відповідальним, чесним, справедливим залишався Микола Юхимович Задорожний пізніше й на посаді директора Старосинявського районного комбінату побутових послуг. Привітний, щирий, доброзичливий, він притягував до себе людей. Загалом сумлінній трудовій діяльності Микола Задорожний присвятив 54 роки життя.
Разом із дружиною Надією Федорівною, яка працювала медсестрою, вони виховали двох доньок – Світлану й Людмилу, передавши їм найкращі людські чесноти. Батьківську науку про необхідність дарувати іншим душевні співчуття, милосердя, доброту, доньки сповідують і в дорослому житті, передаючи ці настанови й своїм дітям.
У Миколи Юхимовича – троє онуків і двоє правнуків. Це їм він присвячував майже увесь свій час на пенсії. Казав, що вони найбільша відрада на схилі літ. А ще – багато читав. Читання протягом усього життя залишалося найбільшим захопленням і своєрідним щоденним ритуалом. Багато років Микола Юхимович був відданим читачем нашої газети.
За добрі справи, за душевну щирість Всевишній подарував йому 95 літ земного життя. Проте 15 лютого цього року небайдуже й велике серце нашого земляка, відданого сина своєї землі зупинилося. Нехай щирі співчуття полегшать біль втрати дружині Надії Федорівні, донькам Світлані, Людмилі, усім рідним, близьким, які назавжди збережуть світлу пам’ять про Миколу Юхимовича Задорожного. Його слід на цій землі залишиться вагомим і добрим.
Gismeteo 
