Майор поліції Віктор Столяр, який працює на посаді старшого спеціаліста-криміналіста слідчого управління Головного управління Нацполіції у Хмельницькій області, після роботи на Херсонщині, каже, що жодного разу не чув, аби хтось там шкодував за «русскім міром». І підтвердженням цьому є непохитна віра людей в Перемогу України над ворогом.
Після жахливого за своїми масштабами екоциду — підриву рашистами Каховської ГЕС влітку минулого року, Віктор вирушив на Херсонщину в складі придатних сил для документування його наслідків. Команда правоохоронців із Хмельниччини налічувала п’ять слідчих та двох криміналістів.
Фахівець розповідав, що ворог стояв за вісім-дев’ять кілометрів від них, і працювати доводилося під постійними обстрілами.
«Коли ми перебували на одній із вулиць Херсона, — пригадував Вік- тор, — сусідню обстріляли з окупованої території. Тоді були загиблі і поранені серед наших колег-рятувальників та комунальників, які займалися ліквідацією наслідків затоплення».
Робота була небезпечною і копіткою, адже ворог намагався будь-яким чином завадити нашим правоохоронцям, які в рамках відкритого кримінального провадження за фактом екоциду збирали відповідні докази. Крім того, вони фіксували наслідки підтоплень, документували ступінь пошкоджень житлових будинків, квартир, інших помешкань і споруд. Ясна річ, опитували свідків та власників осель.
Поліцейський поділився, що особливо вражала безлюдність вулиць. У місті залишалися переважно люди старшого віку, бо молоді сім’ї з дітьми евакуювалися. Віктор відзначив небайдужість і підтримку самих херсонців, котрі під час затоплення допомагали одне одному, як могли. Так, наприклад, люди на верхніх поверхах приймали сусідів з нижніх, ділилися провізією та іншими необхідними речами.
Проте в місті, охопленому великою водою, місцеві жителі не залишилися сам на сам з бідою. Адже, по-перше, на евакуацію людей і ліквідацію наслідків були задіяні всі екстрені та комунальні служби. По-друге, на допомогу прийшло і чимало просто небайдужих людей, каже він.
Криміналіст також зазначив, що в місті працювало багато волонтерів — як українців, так і іноземців: «Місцевим роздавали продукти, засоби гігієни, одяг тощо. Приємно, що не забули і про братів наших менших — волонтери привезли стільки корму, що його було більш ніж достатньо».
Після побаченого Віктор Столяр неодноразово висловлював своє захоплення стійкістю наших людей. Зокрема херсонці, переживши окупацію, потім затоплення, постійно перебувають під обстрілами, але поліцейський жодного разу не чув, щоб хтось шкодував за «русскім міром». Бо Херсон — це Україна. Перемога обов’язково буде за нами!
Gismeteo 
