Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 325

Евакуйована родина сироварів із Бердянська відновлює свій бізнес на Хмельниччині. 

Через війну Олена та Юрій Лубенські, з трьома дітьми, змушені були залишити Бердянськ.
Місяць прожили вони в окупації. Брали участь у проукраїнських мітингах, навіть прихистили в себе маріупольців. Та після того, як почалися арешти організаторів, переслідування за українську мову, вирішили рятувати життя насамперед своїх дітей. Адже ситуація в окупованому Бердянську ставала все жахливішою: жителі ховалися по підвалах, з продуктами ставало все важче, готівки майже не залишилося.
До війни сім’я розвивала власний бізнес — виробництво сирів на вогні. Варили їх за європейськими та авторськими рецептами, брали участь у ярмарках та фестивалях. І коли прийняли рішення про евакуацію, не могли залишити обладнання для сироваріння. Мідний чан на 70 літрів, ножі для сиру, форми, закваски, ферменти, тканину — все вирішили взяти з собою. Тікаючи з окупаційного Бердянська, думали про те, щоб продовжити справу життя в іншому місті. Спочатку поїхали на Волинь, але занадто високою була пропозиція оренди приміщення під виробництво.
У соцмережах познайомилися з підприємницею Оленою Мирончук із Полонного, яка також захоплюється сироварінням, свого часу купувала рецепти бердянських сироварів, навчалася основ сироваріння на вогні. Вона й вплинула на їхній переїзд до Полонного.
– Дуже важливо, щоб для виробництва сиру було якісне молоко, і ми розпитували, чи зможемо мати хорошу сировину, — розповідає Олена. — На щастя, наші сподівання справдилися. Вже познайомилися з місцевими фермерами, в яких закуповуємо молоко.
Є можливість за день переробляти 60 літрів молока, робити м’які сири — бринзу, халумі, лабне, сирні кульки. Раніше, щоправда, виготовляли сири тривалого зберігання — з білою пліснявою, скоринкою. Але війна внесла корективи в біснес, асортимент дещо змінився.
Потроху розкручуємо виробництво. Продукцію збуваємо місцевим жителям та замовникам через соціальні мережі.
– У налагодженні виробництва ще є певні проблеми, які намагаємося спільно розв’язати та сприяти переселенцям, адже кожне нове виробництво додає плюсів нашому містечку, — каже голова Полонської територіальної громади Франц Скримський. — Крім того, сім’я Лубенських активно зайнялася волонтерством. Отже, на волонтерському фронті ми стали сильнішими.
Майже два тижні сім’я виготовляла сир, який потім роздавали жителям Ірпеня, Горенки на Київщині. У мріях родини — повернутися до рідного українського Бердянська. А в Полонному залишити працювати філію їхньої сироварні.