Є в родини Дювельсдорфів гарна традиція: напередодні різдвяно-новорічних свят приїжджати до Хмельницького, аби привітати своїх працівників, підбити підсумки року. Саме своїх, бо в обласному центрі існує та вже чотири роки розвиває виробництво родинне німецьке підприємство ТОВ «Дювельсдорф Україна». Як же працюється педантичним тевтонцям у каламутних економічних реаліях нашої держави? Під час зустрічі власників товариства батька та сина — Адольфа й Яна з новообраним Хмельницьким міським головою Олександром Симчишиним представники ЗМІ змогли почути про здобутки та проблеми німців в Україні.

У своєму вступному слові очільник міста зазначив: «Ми дуже вдячні вам за візит. Нам приємно, що ви інвестуєте кошти у хмельницьку економіку. Дякуємо за нові робочі місця та вчасну сплату податків. Готові й надалі спів-працювати з вами». А спів-праця, так здалося з виступу Адольфа Дювельсдорфа, потрібна, бо існує земельна проблема, яку інвестор не може розв’язати протягом чотирьох років. Тобто увесь час, коли працює на теренах України. Але все ж цікавіше розповісти все з початку, змалювати штрихами картину української економіки, як її побачив гість.
Родинну компанію заснував у Німеччині ще дід Адольфа Дювельсдорфа років сто тому. Попервах вона спеціалізувалася на продажу сільгосптехніки, потім перейшла й на виробництво. Наразі німецька фірма Düvelsdorf Handelsgesellschaft mbH і проектує, і виготовляє, і реалізує сільгосптехніку в країнах Європи. А двадцять років тому вирішила розпочати свій бізнес в Україні. За німецькими кресленнями українці виготовляли продукцію. І..? «Голова боліла від того, що нам постачали», — зазначив пан Адольф. Одна машина могла прийти з продукцією належної якості, а друга — суцільний брак. А в Німеччині надто високі вимоги щодо якості. Тому й вирішили відкрити власне виробництво. Об’їздили всю Україну, розповів він, а вибір зупинили на Хмельницькому. Наприкінці 2011 року ТОВ «Дювельсдорф Україна» розпочало свою діяльність на базі заводу «Термопластавтомат».
Але виник нюанс: інвестор, купуючи цех, вважав, що купує автоматично землю під ним. «У нас так», — наголосив власник фірми. І додав: у Німеччині місцева влада, якщо хоче розвивати виробництво на своїх теренах, купує землю, підводить усі комунікації (вода, електрика, газ, транспортні шляхи), а потім продає виробничнику. Щож — цілком логічна схема, але ж в Україні постійна катавасія із тим земельним питанням. Німці чотири роки прагнуть його вирішити, а впираються в законодавчі заковики.
За цей час вони не тільки встигли створити 70 нових робочих місць, навчити персонал за кордоном, а й організувати виробництво п’ятдесяти видів різноманітних агрегатів для обробітку грунту, збирання врожаю, приготування кормів для худоби тощо. Причому комплектуючі виготовляються й в Україні, а продукція експортується до Німеччини, Франції, Голландії. Лише протягом минулого року товариство сплатило понад 600 тисяч гривень податку на доходи фізичних осіб, 1,5 мільйона єдиного соціального внеску.
Хоча з податками виникали свої колізії. За словами Адольфа Дювельсдорфа, в податковій не відразу зрозуміли, що «ми сплачуємо те, що треба, тоді, коли треба». Тобто, коли за часів регіональної влади їм пропонували сплатити наперед – отримували тверде «ні». Вже після зустрічі керівник компанії роз’яснив «ПВ», що, по-перше, у Німеччині так не прийнято — усе має сплачуватися на законних підставах відповідно до встановлених норм. Жодних оплат наперед. По-друге, якби він погодився щось віддати на вимогу українських податківців, то його могли б покарати за німецькими законами. Як бачите, виявляється нашим «хапугам при владі» можна давати відкоша, щоправда, варто мати за спиною німецький педантизм та, бажано, паспорт.
Компанія не проти розширювати свій бізнес на Хмельниччині, але для цього потрібно мати додаткові виробничі площі. Олександр Симчишин поінформував, що влада має ідею створити технопарк для розвитку виробництва, він розташовуватиметься за 15 кілометрів від обласного центру (нормативні необхідні площі для технопарку становлять 15 гектарів, а де їх узяти в місті?) на базі колишньої військової частини. Туди підведені усі необхідні комунікації. Чи зацікавить інвестора подібна пропозиція — покаже час, а безпосередньо зараз його хвилює земельне питання.
Як «легалізуватися на землі» будуть вирішувати спільно, бо, як цілком слушно зауважив Олександр Симчишин, міська влада зацікавлена отримувати податки й від землі. Найімовірніше, вона буде передана в довгострокову оренду. Начальник управління земельних ресурсів та земельної реформи отримав доручення спільно з німецькими інвесторами знайти вихід із цієї ситуації.