Уже, мабуть, не знайдеться подолянина, котрий не чув би про Палац князів Санґушків у Ізяславі. Він велично постав, як частина архітектурного комплексу, на обширі Новозаславського замку (нині місто Ізяслав), що ефектно розкинувся на мисі при впаданні річки Понори до річки Горині. Розкішний палац збудовано протягом 1754-1770 років за ініціативи вдови по князю Павлу Карлу Санґушку Барбари Санґушкової.
Загалом ця двоповерхова будівля не подібна до інших палаців Речі Посполитої. Бо саме вплив особистого смаку Барбари Санґушкової був визначним у реалізації проєкту, над яким працював не один знаний архітектор. До палацу добудовано двір, що з’єднав його з палацом князів Заславських і залишками Новозаславського замку.
Відомі факти гостювання в родини Санґушків польського короля Станіслава Авґуста, де господарі Кароліна Санґушкова і Януш Модест Санґушко влаштували йому теплий прийом. До речі, на честь другого приїзду короля було відсалютовано з замкових гармат та влаштовано бал з яскравою ілюмінацією і феєрверком.
По смерті князя Карла Санґушка (1840) вже ніхто з власників постійно не мешкав у палаці. Лише час від часу в ньому відбувалися концерти і театральні вистави.
А після придушення Січневого повстання службовців приватних маєтків майно князів Санґушків опинилося у центрі російських домагань.
Після смерті князя Владислава Санґушка на початку 1870-х років князь Роман Даміан Санґушко, перший і останній ординат Заславський, був змушений продати свою заславську резиденцію російській владі.
Уже під кінець ХІХ століття в палаці князів Санґушків розмістилися офіцери російського війська. Варто додати, що під час Першої світової війни палац не постраждав, росіяни й надалі використовували приміщення комплексу під військові потреби.
За часів Перших визвольних змагань у будівлі палацу дислокувався штаб корпусу Січових Стрільців Армії Української Народної Республіки під командуванням Євгена Коновальця. Потім у замку оселилися нові господарі — червоноармійці. 1944 року внаслідок артобстрілу Червоною армією і спричиненої ним пожежі палац суттєво ушкоджений. Після Другої світової війни будівля палацу Санґушків не використовувалася. Крокви і дерев’яні перекриття знищені за допомогою важкої військової техніки і використані для опалення.
Палац Заславських і Новозаславський замок після незначного ремонту було призначено для гуртожитку і військових складів 88 полку радянської армії.
На початку 1980-х радянські військовики остаточно припинили використання комплексу. Замок був приречений на повільну руйнацію і цілковите зникнення.
25 липня 2006 року під час свого візиту до України руїни палацу відвідали прямий нащадок князів Санґушків Павло Санґушко з матір’ю Клавдією Санґушковою.
Тоді український уряд виділив кошти на виготовлення передпроєктної документації для проведення реставрації Старозаславського замку і архітектурного комплексу Новозаславського замку на суму 500 тисяч гривень, і окремо 250 тисяч гривень на розчищення завалів і протиаварійні роботи по палацу князів Санґушків. З 2007 року фінансування програми реставрації архітектурної спадщини Ізяслава припинено.
У 2021 році Europa Nostra та Інститут Європейського інвестиційного банку включили палац до переліку 12 об’єктів культурної спадщини Європи, яким загрожує зникнення.
Нині палац перебуває у жахливому занедбаному стані. Дах, перекриття (окрім деяких склепінчастих), вікна, підлога, окремі опорні стіни, декоративне оздоблення тощо повністю знищені.
Цікаві факти: оборонна замкова система налічувала чотири бастіони. На північно-західному бастіоні вивищувалася кам’яна восьмистороння вежа зі стрільницями, вкрита конусоподібним дахом, зруйнована під кінець ХІХ століття. Нині про колишні укріплення свідчать лише земляний вал з боку річки Горинь і рови зі східної і західної сторін замкового обширу.
Після продажу замкового комплексу російській владі мистецькі збірки і палацове опорядження вивезене. Архів, частина меблів, живопису тощо опинилися у Славуті. Інша частина меблів, колекція портретів, розкішні кришталеві люстри перенесено до селища Антоніни. Частина збірок потрапила також до міста Ланьцута у Польщі.