Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 705

Бідна країна — маленький бюджет. А його ж має вистачити на всіх. Передусім на тих, звісно, хто його розробляє та приймає, — Кабінет Міністрів і Верховну Раду: себе ж обділити — гріх. А ще й не забути в бюджетних рядках про «вище керівництво» — Президента та його адміністрацію. А ще й про своє «юридичне плече» варто подбати — суддівських і прокурорських. Усім же треба дати десятки, а комусь і сотні тисяч зарплатні. Не забуваймо про всілякі НАБУ та НБУ. Бачили з екранів телевізорів, які гроші там отримують? І навколодержавні структури, на кшталт «Нафтогазу», де теж керівники за місячну зарплатню можуть прикупити квартиру в «якомусь» Хмельницькому. Ніби ж і не держслужбовці, але ж держустанова, тому ці гроші все одно з нашої скарбниці на утримання столичних «своїх людей» ідуть. Які ж фінансові ресурси в країні залишаються для нас, сіромах провінційних? Дещиця. Й ту випрошувати треба.
Дивно в нас влаштована політико-фінансова вертикаль: левова частка коштів стікає до столиці, а потім Київ «з барського плеча» їх роздає. Наче свої, а не зароблені всім українським народом. І утворюється черга до роздавачів: дайте трішки грошенят. Якщо відверто, то це вкрай хибна система, коли гроші розподіляють не ті, хто їх заробляв, а «спеціально навчені люди». Добре, уточнимо, нами ж обрані депутати. Ви довіряєте нашій Верховній Раді? Бачили їхні статки в е-деклараціях? Вірите у справедливість розподілу?

ДАЙ МІЛЬЙОН
У приміщенні обласної державної адміністрації відбулося 23-є виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Двадцять два засідання нардепи вже провели, послухали, кому чого треба, й дісталися врешті до Хмельницького — почути, а скільки проситимемо ми. Ще раз наголосимо, нам доводиться просити передусім тому, що значна частка фінансового ресурсу й досі спрямовується на державний рівень. Перерозподіл та децентралізація — здебільшого слова: віддали частину податків на місця — натомість «навісили» на міські громади утримання ПТУ. Зараз на наші плечі ще перекидають коледжі. Але  про все поступово.
Голова Хмельницької обласної ради Михайло Загородний нагадав, що за втіленням ідеї децентралізації ми — одні з найкращих в Україні. Вже створено 26 об’єднаних територіальних громад, ще дванадцять — «на підході». Причому ОТГ мають значний фінансовий ресурс: їхні бюджети зросли у 3-10 разів. На цьому тлі сумно виглядає обласний бюджет. Директор департаменту фінансів облдержадміністрації Сергій Пенюшкевич повідомив, що додаткове навантаження на нього склало 517,5 мільйона гривень. Взагалі перерозподіл податку на доходи фізичних осіб на користь державного бюджету призвів до втрати областю цьогоріч 356,9 мільйона гривень, наголосив він. Більше того: облбюджет навантажено видатками на фінансування закладів професійно-технічної освіти та заклади ветмедицини, на які в поточному році спрямовано 187,3 мільйона власних доходів.
І це ще не все. Як вже згадувалося, область хочуть «завантажити» фінансуванням дев’яти вишів І-ІІ рівня акредитації. Отже, витягай з обласного кошторису ще 120 мільйонів гривень. На фоні цифр реальних та потенційних втрат через недолугість державного керівництва не такими й великими видаються суми, які ми просили в нардепів, котрі завітали  до Хмельницького. Директор департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Яків Цуглевич зазначив, що в краї потрібно створити повнопрофільну обласну дитячу лікарню. Він поінформував нардепів про необхідність виділення для цього двохсот мільйонів гривень. А ще на  створення єдиного центру з надання кардіологічної та кардіохірургічної допомоги на базі обласного кардіоцентру потрібно  150 мільйонів.
Якщо поглянути на ці цифри та на втрати обласного бюджету від «переадресації» податків на доходи фізосіб, то, як бачимо, вони перекриваються. І це треба було такі махінації з коштами робити? Аби ми потім жебрали перед верховнорадівськими гостями? Й ще згадайте про ці коледжі, які нам планують «передати», — сотня мільйонів збитку. А раніше передані ПТУ — ще сто мільйонів витрат. Між іншим, щодо такого «данайського дару» влучно висловився Хмельницький міський голова Олександр Симчишин: фінансуємо ми, а підпорядкування — чуже. Внаслідок цього, каже він, не може знайти, хто підготує для роботи на комунальному підприємстві звичайного газозварника. Така в нас проф-
техосвіта. Якщо вже згадали обласний центр, то голова теж виступив у ролі прохача: хоча б десять мільйонів гривень на добудову ще одного кілометра Чернелівського водогону — до перемички. Без цього кілометра втрачається сенс уже збудованої чергової частини водогону.
ДАЙТЕ СЛОВО
Тим часом, здається, членам бюджетного комітету ВР, окрім того, що вислуховувати від посадовців прохання «Дай гроші», варто було б дослухатися й до голосу підприємницького загалу. Бо окремі рішення чи їхні проекти, які мають намір розглядати депутати, нищать малий бізнес. Представники його прагнули потрапити на цю зустріч, але залишилися за зачиненими дверима наради. Тому зі шпальт «Подільських вістей» ми доносимо слова нашого підприємництва до депутатів. Як наголосив голова ради  обласного відділення Асоціації платників податків України  Ростислав Семків: «Формат зустрічі, ми вже по факту це побачили, дійсно не передбачав можливості озвучення від громадськості свого бачення взаємовідносин між бізнесом та владою. Розуміємо, що порядок денний формувався організаторами заходу, а тому це їхня прерогатива. За умови долучення нас до підготовки і проведення  заходу нами було б ініційовано розгляд двох блоків питань.
Перший: як міські голови, голови ОТГ, сільських рад, депутати місцевих рад, органи виконавчої влади використовують надані їм повноваження при справлянні плати за землю та  єдиного податку. А саме, чому більшість місцевих рад в області звільняє своїм рішенням від сплати земельного податку державні органи влади тоді, як навіть у Києві він сплачується. Варто було б почути про позитивний досвід Старокостянтинова (в 2016 році до бюджету громади надійшло 1,8 мільйона гривень) та заслухати аргументи тих голів, які показують пальцем на місцевих депутатів, але просять гроші в тих же членів Комітету.
Другий блок питань: як за сприяння поважних учасників зустрічі знайти шляхи підтримки малого та середнього бізнесу вже на 2018 рік на рівні держави та області? Як зробити ефективним взаємозв’язок між Хмельниччиною (владою, громадськістю) та Верховною Радою України (Комітетом), щоб можна було поправити недолугості вже прийнятих законів, а також не допустити розгляду та прийняття «під ялинку» нових? Чому жодна із пропозицій, зазначених у зверненні депутатів Хмельницької обласної ради щодо недопустимості тиску на малий і середній бізнес, не знайшла відображення в законах, а як максимум знайшла підтримку лише в профільних Комітетах?
Ми не залишимо без публічного розгляду питання, що у Верховній Раді України. Серед них з ініціативи окремих депутатів від Хмельниччини зареєстровано законопроекти № 6757, № 6759,
№ 7142, які містять норми, що ніяк не сприяють малому бізнесу. І це в той час, коли Мінфіном створено робочу групу, до якої увійшли і представники від Хмельниччини — Юрій Ярина, Наталя Потапова (завдяки підтримці Хмельницької міської ради) — по спрощенню адміністрування та використання касових апаратів, що само по собі потребуватиме часткового перегляду системи адміністрування податків».
Як бачимо, бізнес знову наголошує, що до нього практично не дослухаються. Мабуть, на київських владних пагорбах від висоти закладає вуха. Тому знову скажемо банальне: без розвитку підприємництва, економіки загалом не буде доходів до бюджету. Не буде фінансового ресурсу, з яким нардепи їздять Україною, вислуховуючи прохання місцевих посадовців. Залиште більше грошей на місцях, дайте спокій бізнесу, тоді не буде стільки прохань. Але ж тоді послабиться фінансовий зашморг Києва, залежність від столиці. Хто ж на це погодиться?!