Друк
Категорія: Економіка
Перегляди: 269

Павло Конончук із села Микулин нинішнього Полонського району і новоствореної Грицівської ОТГ, передусім цікавий своєю філософією. Живе уособлення доброзичливості.
Із розмови з ним складається таке враження, що він перебуває у «оці тайфуна». Довкола вирують урагани і катаклізми, а він спокійний, наче сьогодні на світ народився. І то де? В аграрній галузі, де нині процвітає рейдерство, ціни на пальне, добрива і захист рослин зашкалюють, а трактори і комбайни коштують стільки, що за ці гроші можна придбати багатоквартирний будинок в обласному центрі.

Однак фермерське господарство «Світанок» впевнено крокує в майбутнє, ловлячи попутні вітри і течії. Мимоволі задумуєшся: а може, дійсно переміни і скрутні обставини — це стимул для пошуку внутрішніх резервів та розвитку? Гріх не взяти тактику їх використання у власних цілях на озброєння.
Хтось здивується і не повірить: як таке може статися? А я розповім про чарівну формулу успіху. Тільки наприкінці розповіді.
А почну, для годиться, зі здобутків. У поліській зоні пшениця дає 70 центнерів з гектара. На землях із суглинистим та супіщаним складом. У прохолодному кліматі із затяжним вегетативним періодом.
Виплекати тут такий урожай — це все одно, що виростити яблука і вишні на Говерлі..
Висловлю припущення: якби Павло Анатолійович не подався в сільське господарство, він легко прославив би своє ім’я в інших галузях. Бо кмітливістю і наполегливістю Бог його аж ніяк не обділив.
Але, на наше з вами щастя, йому подобається рідна земля і професія хлібороба.
Цьогоріч ячмінь по області вродив не густо — 40-45 центнерів з гектара, а Павло Конончук зібрав 60 і вважає, що це мало. При високій рентабельності і низькій собівартості.
В його господарстві лише чотири чоловіки: він, два сини і дружина. Жодних наймитів чи експлуатації людини людиною. Класичне сімейне фермерське господарство за усіма мірками. Мобільне, кероване і продуктивне. Шкода, що таких мало.
Один син, Іван Павлович, — агроном-інженер, другий, Сергій Павлович, — фінансист-інженер. За сумісництвом вони ще й механізатори. Дружина Галина Миколаївна, — бухгалтер старої закваски. Тобто більш ретельна і дисциплінована, ніж сьогоднішні, молоді колеги.
За словами Павла Анатолійовича, він і його родина проводять в інтернеті часу не менше, ніж на полях. Шукають там інноваційні підходи, сорти, засоби захисту, регулятори росту і добрива. Вивчають кон’юнктуру ринку та можливості для збуту. Гарний приклад поєднання інформаційних технологій з традиційною професією хлібороба.
ФГ «Світанок» засноване в 2000 році. Починало із 10 гектарів землі. Основний напрям діяльності — рослинництво — пшениця, ячмінь, соя, ріпак. Ріпак дав 40 центнерів, соя по 37 центнерів на круг. Дуже пристойний результат.
— Під останню не внесли жодного кілограма добрив.
— Не може бути!

— Використали лише інокулянти. Тільки не пишіть про це, бо ніхто не повірить. А ще нам вдалося знайти цікавий сорт канадської селекції. По-перше врожайність висока, а по-друге, вміст протеїну становить понад 40 відсотків. За таку сою покупці доплачують по 800-900 гривень на кожній тонні.
— Ви розповідаєте фантастичні речі…
— Продаємо не так, аби збути, а шукаємо клієнта. За рахунок цього і виживаємо. Бо землі маємо мало. Однак щороку купуємо техніку іноземного виробництва. Інколи вживану, але в доброму стані.
— Що з неї могли би порекомендувати колегам?
— Трактор «Зетор» чеського виробництва. А з комбайнів — «Лексіон», який нам знайшли аж у Франції. Він 2005 року випуску, але з напрацюванням всього 1,5 тисячі мотогодин.
— А селу допомагаєте?
— Звісно ж, але не люблю це афішувати. Бог мені дає, а я ділюся з людьми. Мене усі священики знають.
Ставлю Павлу Анатолійовичу дуже болюче для багатьох аграріїв запитання:
— Мабуть, нині важко господарювати? Постійно росте ціна на пальне, на запчастини, на добрива, на засоби захисту. Є проблема зі збутом. Трейдери диктують ціни.
— Сказати правду? — відповідає Павло Конончук. — Нам завжди чогось бракує і щось заважає. А насправді, для аграріїв настали сприятливі часи! Якщо ростуть витрати на виробництво, то й ціни на сільськогосподарську продукцію теж йдуть угору. Показуй, що вмієш, але перед тим добре мізкуй. Урожай потрібно вміти виростити. В цьому і вся заковика. Я ні на що не скаржуся. Господарство почало віддавати тільки останні 3 роки. Перед тим 15 років закладав фундамент.
Всі кажуть, що їм бракує стартового капіталу. А він передусім — голова і власні руки. Так по всьому світу.
А ще важливо жити і працювати чесно. З любов’ю у серці. Якщо хтось когось обманув, то його рано чи пізно Бог покарає.
Коли в мене хтось щось поцупить, я не печалюся, бо думаю: «Завтра мені Бог поверне, а в тебе забере і тобі буде важче, ніж мені зараз».