Друк
Категорія: Економіка
Перегляди: 181

Доброго дня, редакціє!
 Ще у вересні звернулася до Летичівського управління соціального захисту за призначенням субсидії. Раніше ми субсидію не отримували, бо разом з нами був зареєстрований мій син, який проживає у Хмельницькому. Син уже виписався, і ми залишилися з мамою удвох. Мені сказали поновити документи і принести у жовтні. Тож у перших числах жовтня подала всі необхідні документи. Сказали чекати.

 Минув місяць, і я поїхала у Меджибіж, де кожного вівторка і четверга приймають працівники управління соцзахисту населення, щоб дізнатися, чи призначена нам субсидія. Вистояла в черзі, але мені не дали ніякої відповіді, навіть не відкрили комп’ютер і не подивилися. Знову сказали: чекати.
 На другий день переказують через соціального працівника, що нам субсидія не призначена, тому що в мене немає мінімальної зарплати. Потрібно приїхати і написати нове звернення.
 Я запитувала, чому на літній період не повернули пільги, адже з травня не було пільг ні на електроенергію, ні на газ. Вони навіть цього не знали. Але ж це їхня робота: якщо вони бачать, що на літній період субсидія не призначена, то повинні бути повернені пільги (моя мати — дитина війни). Ну, з пільгами тоді наче все вирішили: працівниця подзвонила в РЕМ і газконтору, і сказали, що повернуть.
 Написала нове звернення, склали акт. Але, оскільки в мене немає мінімальної зарплати, то буде нараховуватися три мінімуми. Але ж я на державній роботі, а нараховуватимуть так, як непрацюючій! Разом з тим, сказали знову чекати 2-3 тижні.
Працюю листоношею в Голосківському відділенні зв’язку. Обслуговую село Русанівці і частину Голоскова. Добираюся в один бік 5 кілометрів. А ще потрібно рознести пресу, пенсії, товари. Кожного місяця роздаю рахунки за газ і світло, подаю показники лічильників. І, крім цього, у свій вихідний збираю гроші за газ і електроенергію, тому що в селі майже всі пен-
сіонери, і ніхто не може добратися до Голоскова, щоб сплатити самому.
 І хіба моя провина в тому, що в мене немає мінімальної зарплати?! Я, може, пішла б на іншу роботу, але залишити матір не маю на кого. Їй 78 років, інвалід з дитинства, майже не ходить. Має близько 40 років трудового стажу. Ветеран праці, нагороджена орденом...
 Любов МАКАРЕНКО, листоноша. Летичівський район.

Редакція надіслала листа Любові Макаренко до управління соціального захисту населення Летичівської райдержадміністрації. І ось ми отримали відповідь за підписом начальника управління Тетяни НАГУРНОЇ:
 «Питання призначення житлових субсидій регулюється Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року № 329 зі змінами та доповненнями (далі — Положення).
 Відповідно до п. 8 Положення житлова субсидія призначається одному з членів домогосподарства, які зареєстровані у житловому приміщенні (будинку).
 Сукупний дохід обчислюється, виходячи з нарахованих особам доходів, відомості про які надаються структурним підрозділам з питань соціального захисту населення, Державною фіскальною службою, Пенсійним фондом України та іншими. При цьому розмір заробітної плати враховується після сплати податку на доходи фізичних осіб.»
 Далі зазначається, що житлова субсидія не призначається (в тому числі, на наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім’ї члена домогосподарства є працездатні особи, у яких взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення субсидії; або ж нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії; та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадків, коли наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за цих осіб).
 Словом, бачимо, що автор листа Любов Макаренко якраз підпадає під це визначення, адже розмір її зарплати менший мінімального. Далі, читаємо, для таких осіб, як вона, Положення передбачає, що в розрахунок сукупного доходу домогосподарств включається середньомісячний дохід у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на кінець періоду, за який враховуються доходи. Не будемо лякати читачів припущеннями, що у доходи листоноші, яка отримує фактично злиденні копійки, можуть зараховуватися аж три прожиткових мінімуми. Адже те саме Положення передбачає, що в окремих випадках за рішеннями відповідних комісій можуть враховуватися фактично отримані такими особами доходи, коли «такі особи -належать до визначених комісією інших категорій громадян».
 Так-от, йдеться у відповіді: «Сім’я М. І. Макаренко (до складу якої входить дочка Л. О. Макаренко), перебувають на обліку як отримувачі житлової субсидії з травня 2016 року. У травні 2018 року управління не мало можливості провести автоматичний перерахунок субсидії, оскільки середньомісячний сукупний дохід Л. О. Макаренко був меншим, ніж розмір мінімальної заробітної плати, та кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих.
 Відповідно управління надіслало М. І. Макаренко повідомлення про необхідність подання нових заяви та декларації. За призначенням житлової субсидії М. І. Макаренко звернулася у жовтні 2018 року. Оскільки середньомісячний сукупний дохід Л. О. Макаренко був меншим, ніж розмір мінімальної заробітної плати, справа щодо призначення житлової субсидії була розглянута на засіданні комісії. Рішенням комісії було надано право призначити житлову субсидію з розрахунуку фактичних доходів, отриманих Л. О. Макаренко».
Ну що ж, субсидію призначено. Але чому дорога до отримання тієї субсидії буває такою складною, особливо для людини із глибинки, якій щоразу треба докладати максимум зусиль, щоб хоча б добратися до райцентру чи навіть до сусіднього села? Як-от, у Русанівцях. Глибше (читай — глухіше), здається, не буває. Хоча від обласного центру воно за якихось 30 кілометрів. А від траси — взагалі 3. Дрібниця, чи не так? Авжеж, ось лише питання в тім, як ті три кілометри подолати? Коли автобуси не ходять, а ноги — старі й хворі. А навіть якщо й молодші, то теж багато не находишся. Ось і виходить дорога до субсидії складною і довгою. Від чого ще важчим стає сільське життя...