Україна — великий світовий експортер сільськогосподарської продукції. Але з року в рік наша країна збільшує й імпорт продуктів харчування. Ця залежність набуває вже загрозливих масштабів. І мова не про екзотичні товари, а про продукти, які можна цілком спокійно виробляти в країні.
Чому образ України як аграрного гіганта насправді ілюзійний, які продукти побили рекорд з імпорту за останні роки, хто «окупував» внутрішній продовольчий ринок держави? — розбираються «ПВ».

Американські настанови
«Україна вже є одним з найбільших виробників сільськогосподарських товарів, але вона повинна стати аграрною наддержавою», — так описав майбутнє України екс-посол США Джеффрі Пайєтт у 2016 році. Напуття американського дипломата українська влада прийняла як пряме керівництво до дії. За даними Українського клубу аграрного бізнесу, в 2019 році Україна збільшила частку сільгосппродукції в загальній структурі експорту до 44%, в порівнянні з 39% у 2018 році.
Вітчизняні аграрії збирають рекордні врожаї зернових і нарощують експорт пшениці, кукурудзи і соняшникової олії. Але внутрішній ринок України регулярно вражають дефіцити різних товарних груп продовольчих товарів.
У 2018 році був зафіксований величезний стрибок імпорту продуктів «борщового кошика», який виріс у п’ять разів. Станом на жовтень 2019 року, Україна на 20-30% наростила імпорт капусти, моркви і перцю. На 15% збільшилися закупівлі томатів і на 38% — імпорт огірків. У 26 разів зросли закордонні поставки ріпчастої цибулі, але абсолютний рекорд з овочевого кошика встановила картопля. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року, в червні-листопаді 2019 року Україна наростила імпорт картоплі в 700 разів, досягнувши показника 188,4 тисячі тонн.
У першому півріччі 2019 року Україна експортувала 3,85 тисячі тонн гречки, а імпортувала вдвічі більше — 7,34 тисячі тонн (основним постачальником став Казахстан). При цьому, посівні площі під гречку в минулому році скоротилися на 10%. У 2018 році в 2,4 рази збільшилися закупівлі круп і пластівців всіх видів (у лідерах опинилися Казахстан, Білорусь і Молдова).
Аналогічні тенденції склалися і з продукцією тваринництва. В 2018 році, за даними асоціації «Укрмолпром», імпорт молочної продукції зріс на 25% у порівнянні з 2017 роком. За перше півріччя 2019 року Україна наростила закупівлю імпортної молочної продукції на 50%.
У I півріччі 2019 року імпорт свинини збільшився лише на 5%. Але це в порівнянні з 2018 роком, який став рекордним із закупівель свинини і сала — обсяги зросли в 5,2 раза (досягли успіху постачальники з Польщі, Німеччини та Нідерландів). Український експорт за той же рік просів на 64,1%. Унікальна ситуація склалася з сакральним для українців продуктом — салом. За вісім місяців 2019 року Україна закупила понад 30 тисяч тонн сала, а продала на зовнішніх ринках мізерні 32,5 тонни.
Зашморг з європейських квот
Український ринок виявився «прохідним двором»для європейських постачальників, а ось вітчизняних експортерів ЄС обклав жорсткими і відмахнувся мікроскопічними квотами. Обіцянки лідерів Майдану відчинити «найбільший європейський ринок»стали міфологічною антологією нестримного оптимізму. Унікальність нашої Угоди про асоціацію в тому, що колишній режим примудрився втиснути в торговельну угоду ще й сектор АПК, тому до зони вільної торгівлі додається «+»у вигляді продукції сільського господарства.
Продукція вітчизняних цукрових заводів виявилася взагалі незатребуваною в ЄС, а загальні поставки агропродукції вельми скромні. Але ось європейські експортери дуже активно зайшли і освоїли український ринок. У 2019 український напрям став рекордним за темпами зростання експорту європейських продуктів харчування. Україна посіла 3 місце в рейтингу великих споживачів продукції АПК з Євросоюзу. У I півріччі 2019 року європейці наростили експорт на 15% до 2,26 мільярда євро, в порівнянні з 2018 роком (1,96 мільярда євро).
Вітчизняні виробники програють конкуренцію і місця на полицях магазинів європейським виробникам. На відміну від України, виробники в Європі захищені високим митом, жорсткими квотами і отримують величезні дотації із загального бюджету Євросоюзу. Стрімкий наступ імпортних продуктів харчування веде не тільки до захоплення ринку і витіснення українського агробізнесу, а й поступово знищує базис внутрішнього виробництва продуктів харчування.
Вирок українському виробництву
Проблеми внутрішнього виробництва агропродукції пов’язані зі збоченою структурою фактичного землекористування в Україні. Основу системи нашого АПК складають великі агрохолдинги, які вибудовують свої виробничі моделі під цинічну експортну кон’юнктуру. Внутрішній ринок їх не хвилює — він занадто маленький і бідний.
Набагато вигідніше вирощувати 2-3 сільгоспкультури і за валюту продавати їх на зовнішніх ринках. Тому ростуть врожаї пшениці, соняшнику, ріпаку та сої. А скорочується вирощування картоплі, гречки, помідорів, цибулі та інших нерентабельних продуктів з точки зору «невидимої руки ринку».
У секторі тваринництва ситуація близька до катастрофічної. Великим агрохолдингам цей напрямок переважно нецікавий. За винятком птахівництва, знову-таки, заточеного під експортні поставки. Свинарство, молочне і м’ясне скотарство, інші напрями — в глибокій кризі. Внутрішній виробник залишився без адекватної державної підтримки та його виживає з ринку іноземний постачальник, за яким потужна підтримка рідного уряду.
За даними Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», рівень рентабельності різних напрямів тваринництва стрімко падає. Відсутність програм держпідтримки і потужне вторгнення дешевого імпорту знищує галузь.
У 2019 показник рентабельності вирощування свиней став збитковим — «мінус»7,2%. Збитковість вирощування великої рогатої худоби — 17,7%, а овець і кіз — 24,6%. Вкрай нерентабельним залишається виробництво вовни (– 70,4%) і яєць (– 25,6%). Привабливим залишається тільки виробництво молока (+ 15,1%), але і тут спостерігається негативна тенденція.
За останні роки Україна впевнено опускалася в рейтингу Глобального індексу продовольчої безпеки. У 2018 році Україна посіла 63 місце з 113 країн, що входять до аналітичного огляду. Якщо влада не займеться питанням продовольчої безпеки країни з усією відповідальністю та серйозністю, на горизонті нашої «аграрної супердержави» вигулькне реальна проблема дефіциту продовольства і знищення внутрішнього сегмента виробництва продуктів харчування.