Надрукувати
Категорія: Освіта
Перегляди: 313

До дитячого садочка у Попівцях Волочиського району дітки йдуть залюбки. Ще б пак! Тут так весело, цікаво, затишно, комфортно. А що вже атмосфера гарна, сімейна. Помічник вихователя Лідія Чабан та завідуюча і вихователь в одній особі Галина Петерчук з ними й граються, й співають, і танцюють, і всякі-всілякі вироби виготовляють, й конструктори складають, старшеньких вчать писати, читати, рахувати. А коли свято якесь в садочку – такі сценарії пишуть: по дві години тішить дітвора своїми талантами батьків. Ну, справжні тобі артисти.

Лідія Чабан працює тут з 2006 року. Зараз, запевняє, уже й не уявляє свого життя без діток. Галина Петерчук свій трудовий стаж починала вихователем ще в 1976 році у колгоспному садочку, який канув у Лету, і певний час село було без дошкільного закладу. Згодом, здобувши педагогічну освіту, Галина Володимирівна двадцять шість літ присвятила школі, а вийшовши на пенсію за вислугою років, більше десяти років працювала нянею за кордоном. Минулоріч, коли пішла у декретну відпустку завідуюча садочком, знову повернулася до улюбленої справи. Нелегко, зізнаються дівчата, бо ж стільки всього насправді поєднується у, здавалося б, простих професіях: треба бути й психологами, й педагогами, й сценаристами, й співаками, і неодмінно – другими мамами… Втім, запевняють: на роботу щоднини йдуть, як на свято, адже тут їх чекає стільки допитливих оченят. Душа радіє кожному новому слову малечі, виведеній букві, вивченому віршику.
Садочок розташовується у частині шкільної будівлі. На час відкриття мав площу 52 квадратних метри. Нещодавно його добудували, тож нині займає уже 129 квадратних метрів. Добротне приміщення з сучасним, зробленим зі смаком ремонтом, гарно вмебльоване й оснащене, з гарним ігровим майданчиком на подвір’ї. Далеко не кожен, скажу вам, сільський дитячий садочок може похвалитися таким комфортом. Допомагають крокувати в ногу з часом й створювати прекрасні умови дітлахам сільська рада й компанія “VITAGRO”. Зараз дитсадківська родина мріє про підведення Інтернету, комп’ютер є, а фонограми до пісень, сценарії й таке інше доводиться вдома на флешку скачувати. І ще – про стінку з полицями: дуже багато виробів своїми руками щодня з дітками роблять, тож хочеться їх порозставляти гарно, щоб око тішили.
Цьогоріч у збірній групі вісімнадцять діток, від двох з половиною до шести років. А було, знаєте, як у селі, десятимісячного малюка няньчила Лідія Василівна, бо мама його мусила в школу на роботу вийти. Восьмеро з вихованців підуть у вересні до першого класу (цього навчального року в першому класі навчалося п’ятеро, тож демографічна ситуація, на щастя, вирівнюється). З Червоного Кута і Великих Жеребків дітей довозить автомобіль Газель.
На моє запитання, що їм подобається найбільше, дітлахи одне наперед одного викрикували: на гойдалках, у пісочниці, у спортзалі, писати, конструктори складати, аплікації робити, співати, рахувати, гратися і навіть спати. А ще дуже вони люблять тьотю Тоню, яка неймовірно смачно готує. До слова, за повноцінне чотириразове харчування з фруктами, цукерками і печивом батьки сплачують лише по шість гривень на день. І більше ні за що не платять.
«Хоч всі наші вихованці різні і за віком, і за характерами, хтось ще приходить із соскою, хтось – уже завтра першокласник, до кожного потрібен індивідуальний підхід, – розповідає завідуюча садочком Галина Петерчук. – Проте всі вони дуже хороші і слухняні, батьки їхні завжди дослухаються до наших порад. Тож якщо любити свою роботу – вона ніколи не буде тягарем».