Надрукувати
Категорія: Освіта
Перегляди: 609

Рік, що минув з початку карантинних обмежень, став для нашої країни викликом, як, власне, і для усього світу. Не стала винятком й українська школа. Необхідність в онлайн-навчанні постала відразу — несподівано й гостро. Відтак освітянам довелося брати на свої плечі цілий комплекс завдань, на вирішення яких за нормальних умов можна було б дозволити собі витрачати більше часу.
 Проводячи уроки у дистанційному режимі, одночасно навчалися й педагоги, адже рівень цифрової грамотності багатьох з них (особливо старшого покоління), чого гріха таїти, був недостатнім. Так само бажав кращого і стан науково-методичної, матеріально-технічної бази навчальних закладів.
Школа, несподівано для всіх, опинилася у вирі дистанційного навчання. Однак, попливла! Спочатку, може, й не зовсім впевнено, проте з кожним днем набираючи швидкості й вправності.
 І ось минув рік, як було вперше проведено онлайн-урок. Періодично за цей час проводилося й «живе» навчання. І нині школярі вчаться онлайн — уже третій тиждень.
Як це, вчитися дистанційно? Саме з цього ми й розпочали розмову з директором Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради Надією БАЛАБУСТ.

— Надіє Юріївно, чи навчилися за цей рік й учні, й педагоги вчитися дистанційно?
 — Ми живемо в умовах карантинних обмежень, коли дистанційне навчання — не забаганка, а вимога часу, яка дає можливість зберегти здоров’я дуже багатьох людей. Почали ми вчитися онлайн у березні минулого року. І я впевнена, що батьки уже однозначно відчули різницю в якості дистанційної освіти. За цей рік педагоги напрацювали багато авторських матеріалів, які можна використовувати, викладаючи онлайн. Окрім того, освоювали електронні освітні платформи, онлайн-сервіси та інструменти для організації дистанційного навчання.
 Рік тому ми опинилися в критичній ситуації, а тому опановувати нові навички довелося дуже швидко. Наразі багато педагогів мають власні блоги, ютуб-канали, де постійно публікують свої відео-уроки, пояснення і тому подібне. Це подобається і учням, і вчителям. Тобто онлайн навчання уже не є чимось незвичним та страшним.
 Однак, підготувати якісний синхронний урок, який проходитиме онлайн, набагато важче, ніж звичайний. Потрібний постійний пошук нових інструментів подачі. Потрібна творчість, пошук, аналіз наявних Інтернет-ресурсів тощо.
 — Як, власне, проводиться синхронний урок? А як працюють під час асинхронного?
 — Під час дистанційного навчання учні та вчителі взаємодіють у синхронному та асинхронному режимі. Під час синхронного уроку вчитель та учні можуть одночасно перебувати в електронному освітньому середовищі або спілкуватися за допомогою онлайн-засобів. Іде пояснення матеріалу. Асинхронний урок передбачає більш самостійну роботу учнів — для закріплення знань.
 Загалом, відповідно до санітарного регламенту, не менше 30 відсотків часу під час вивчення предмета має припадати на синхронне навчання. Ці нормативи визначені для того, аби учні менше часу проводили перед моніторами. Бо шість уроків онлайн — це дійсно важко.
 — А чи всі учні мають вдома відповідну техніку — комп’ютери, смартфони тощо, аби безперешкодно займатися дистанційно? Якщо хтось з батьків не має можливості придбати той чи інший пристрій?
 — Проблема може виникнути тоді, до прикладу, коли в сім’ї троє дітей шкільного віку, а лише один комп’ютер, тож усі, зрозуміло, одночасно не зможуть бути присутніми на уроках. Але ж учителі працюють на онлайн -платформах й завантажують завдання. Тому учень у будь-який час може зайти і виконати їх.
 — Можна сказати, що ми уже вміємо вчитися онлайн. І все ж, чи можемо стверджувати, що «живий» урок все-таки краще?
 — Однозначно! Жодні Інтернет-ресурси не в змозі замінити живе спілкування. У цьому переконалися всі учасники освітнього процесу за цей рік.
 — Учитель повинен проводити заняття лише за власною методикою, чи може використовувати можливості тих самих Інтернет-ресурсів?
 — Нині законодавство гарантує педагогічну свободу вчителя. Він обирає ті інструменти й ресурси, форми і методи навчання, які забезпечують виконання освітньої програми. Головне — виконувати програму, все інше — його педагогічна творчість.
 — Надіє Юріївно, чи потрібно вміти читати дитині, яка лишень іде до першого класу?
 — Ні. Це, як на мене, швидше прагнення батьків, щоб дитина почувалася спокійно серед однолітків, які вже вміють читати. Але саме за реформою нової української школи перший рік навчання — ігровий період. І важливо дитині адаптуватися у шкільному середовищі й в ігровій формі навчитися читати.
 — У новій українській школі головною цінністю є учень?
 — Основні цінності в новій українській школі — це компетенції, які здобуде учень під час навчання. Тобто, не просто дати знання, а навчити їх використовувати в майбутньому на практиці.
 — Педагоги по- різному будують взаємини з учнями. Приміром, деякі прагнуть: щоб боялись і слухались, щоб дисципліна була залізною...
— Ось тут мова йде про індивідуалізацію навчального процесу, використання особистісно-орієнтованих форм та методів. Адже кожна дитина настільки унікальна, що за одним методом, коли всі повинні тихо сидіти і слухати, працювати недоцільно. Я впевнена, кожен педагог відчуває, що індивідуальний підхід дає свої результати і забезпечує мотивацію для навчання. Тому що кожна дитина по-своєму змотивована. І дистанційне навчання, до речі, цьому підтвердження. Для одних це — задоволення, захоплення, їм так комфортно працювати. Для інших, насправді, це мука, їм хочеться чимшвидше до школи.
І до кожної дитини можна знайти підхід, подаючи один і той же матеріал різними способами. Усі діти різні за темпераментом, особливостями сприйняття.
Власне, за період початкової школи вчитель вивчає всі ці особливості, і дуже важливо, щоб він передав ці знання і досвід вчителям старшої школи.
— Чи успішно прижилося нове меню у шкільних їдальнях, Надіє Юріївно?
 — Школярі нині харчуються за меню, яке складається з елементами страв, які пропонував Євген Клопотенко. Вважаю, що експеримент вдався. Адже з 2019 року ми повністю виключили з раціону учнів ковбасні вироби, соки промислового виробництва, різні овочеві консерви, приміром, кабачкову ікру тощо. Діти охоче споживають нині бургери, нагетси,чізкейки, виготовлені з натуральних продуктів.
— І, насамкінець, скажіть, будь ласка, що ж найважливіше у навчальному процесі, незалежно від того, триває він очно чи онлайн?
 — Найголовніше, мабуть, — взаєморозуміння між учасниками освітнього процесу. Усі ми живемо у непростий час змін і нових викликів, тому дуже важливо розуміти одне одного, поважати думку та індивідуальність. Окрім того, потрібно пам’ятати, що підхід до виховання у нас триєдиний — школа, сім’я, суспільство. І всі учасники цього процесу важливі, всі повинні бути налаштовані на позитив.