У селі Волиця-Польова на Теофіпольщині і досі добрим словом згадують Олександра Приступюка. Ще в дитинстві він, сільський хлопчина, мріяв стати лікарем. Тож після закінчення 8 класів місцевої школи вступив до Київського медичного училища, а потім працював у рідному селі фельдшером.

Звідси всім селом проводжали юнака на службу до Військово-Морського флоту. Згодом Олександр Приступюк вступив до Київського медичного інституту. Захистивши кандидатську дисертацію, працював на кафедрі ендокринології. Упродовж 20 років був заступником декана лікувального факультету, головним ендокринологом Києва. Колишні студенти, нині досвідчені лікарі, кажуть, що Олександр Максимович вимогливий і справедливий, якщо потрібно, він горою стояв за своїх вихованців, і його життєва дорога сповнена добрими справами. Але, на превеликий жаль, смерть забрала його від рідних, близьких, друзів.

Батьківською стежкою пішов і син — Максим Приступюк (на фото). Випускник Київського національного медичного університету імені Богомольця, він уже знаний у столиці та за її межами хірург і науковець.
Максим Олександрович — кандидат медичних наук, доцент, практикуючий хірург Київської міської лікарні №4.
«Наш колектив хірургічного відділення, — каже Максим Олександрович, — очолюваний Германом Звєрєвим, робить усе можливе для одужання пацієнтів. Стоїмо на чатах найдорожчого — здоров’я людей, їхнього життя. Мій батько завжди повторював: стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. Цієї батькової науки намагаюся дотримуватися».
Свої знання і досвід Максим Олександрович передає молодим колегам, які проходять інтернатуру, навчання на кафедрі хірургії. Під його керівництвом вони стають справжніми професіоналами.
Із початку повномасштабної війни працівники хірургічного відділення Київської міської лікарні № 4, активно працюють, аби підняти на ноги воїнів Збройних сил України, які отримали тяжкі поранення. Спільна робота лікарів усіх відділень сприяє одужанню фронтовиків
Тут, у Київській міській лікарні № 4, надає допомогу пораненим бійцям, вимушеним переселенцям і дружина Максима Олександровича — Юлія Анатоліївна, яка працює ендокринологом.
Від імені пацієнтів щиро дякую Максиму Олександровичу Приступюку, колективу хірургічного відділення за те, що в такий складний час не втрачають чуйності, милосердя, що сповна виправдовують покликання лікаря — рятувати людське життя.